Найбільшим стадіоном у світі колись була бразильська арена “Маракана”. Важко уявити, але коли стадіон був побудований, то на ньому вміщувалося 220 тисяч вболівальників. Тобто на цьому стадіоні можна було вмістити майже два Ужгорода. Проте після реконструкції стадіон зазнав змін і суттєвого зменшення сидячих місць. Цей стадіон має 78 тисяч місць для вболівальників, пише сайт iuzhhorod.com.
В Україні найбільшим стадіоном є НСК “Олімпійський”. Свого часу на стадіон могли прийти аж 100 тисяч вболівальників, та згодом кількість місць була зменшена до 70 тисяч. Серед усіх стадіонів нашої країни у списку є й ужгородський стадіон “Авангард”, який, хоч і не може вмістити велику кількість глядачів, але навіть скромні 10 тисяч іноді запалювали футбольну атмосферу так, що заздрили навіть у Києві.
Історія будівництва
Після Другої світової війни влада Радянського союзу сконцентрувала свою увагу на розвитку спортивної галузі у країні. Одразу ж було розроблено план розбудови спортивних стадіонів у містах. Так, це мали бути саме спортивні стадіони, аби на них можна було проводити мультиспортивні заходи.
За проєктами всі спортивні споруди були мультифункціональними. Якщо в центрі будували футбольне поле, то по його периметру мала розташовуватися бігова доріжка. Крім того, на арені мали розташовуватися майданчики для стрибків, кидання молота тощо.
Таким за планом мав бути й стадіон “Авангард” в Ужгороді. У 1946 році Народна рада Закарпатської України запланувала 449 тисяч карбованців для відбудови та розбудови спортивних майданчиків, спортивних залів та лижних баз на території усього регіону. З цих грошей 100 тисяч карбованців було заплановано витратити на будівництво стадіону в обласному центрі. Звичайно, це була лише початкова сума, адже стадіон коштував у десятки разів дорожче. Підсумковий проєкт вартував 3 мільйони карбованців. Ця сума вважалася космічною, але що ж не зробиш в країні для того, щоб похизуватися перед Заходом.
Стадіон в Ужгороді мали побудувати майже у центрі міста. Як писали в газеті “Молодь Закарпаття” у 1946 році: “Стадіон буде розташований у найкращій частині міста “Галагов”.” Це і дійсно дуже зручне розташування, адже близько до центру, аеропорту та автовокзалу. Будівництво йшло повним ходом і вже у 1952 році дійшло до завершального етапу.
2 травня 1952 року на урочистому відкритті ужгородці побачили нову спортивну споруду міста, яка складалася із 4 футбольних полів, баскетбольного та волейбольних майданчиків, спеціального простору з гри в городки, бігової доріжки та 6 тенісних кортів. Подібного тоді в Закарпатській області не було.
Трохи про відкриття
Урочисті заходи з нагоди відкриття арени були заплановані на першотравневі свята. На всіх шпальтах місцевих газет інформація про стадіон публікувалася на перших сторінках. Свято розпочалося о 16:00 із параду спортсменів добровольчих організацій міста “Іскра”, “Динамо”, “Спартак”, “Червона зірка” та вихованців дитячо-юнацької спортивної школи.
Для глядачів провели показові виступи акробатів, гімнастів, важкоатлетів та фехтувальників. Декілька боїв провели боксери й борці. Всього було задіяно 86 спортсменів у цих видах спорту. На майданчику з баскетболу провели товариську зустріч між собою вихованці ДЮСШ. Розіграли символічні кубки волейболісти та тенісисти.
Вже ближче вечора на вболівальників чекав і футбол. Була запланована товариська гра між ужгородським “Спартаком” та мукачівською “Іскрою”. В перерві матчу бігову доріжку випробували атлети, які зійшлися в естафеті. Слід зазначити, що стадіон на момент будівництва мав 5 тисяч сидячих місць, які були зайняті за кілька годин до початку офіційної церемонії відкриття.
Перші змагання
Стадіон майже одразу став легкоатлетичним центром, куди з’їжджалися різні спортсмени Радянського Союзу. Багато атлетів любили гостювати в Ужгороді через клімат, адже тут було комфортно і стосовно вологості повітря, і стосовно його теплоти.
Казали, що у 1962 році стрибун через планку Валерій Брумель встановив рекорд Європи, здолавши висоту 2,20 м саме на стадіоні “Авангард”. Зауважимо, що це не був абсолютний рекорд, адже Брумель стрибав і вище за рік до змагань в Ужгороді. Тут для розуміння треба знову ж згадати боротьбу Радянського Союзу проти усього світу, а саме показати найкращий результат у всьому. У 1962 році в Європі найкращий стрибун мав результат 2,19 м, і тому стрибок Брумеля вважали найкращим серед європейців.
У футболі також були свої успіхи. Ужгородський “Спартак” перебрався на “Авангард” і у 1953 році став чемпіоном та володарем кубка області. До цього часу “Спартак” грав у першості СРСР по класу “Б”, але не із домашньою ареною в центрі Ужгорода. З 1954 року Ужгород вже постійно приймав матчі серед команд майстрів.
Перший матч збірної
У 1992 році Федерація футболу України домовилася грати товариську гру проти збірної Угорщини. З низки причин матч запланували провести в Ужгороді на стадіоні “Авангард”. Основною причиною були фінанси, адже угорців ніхто не міг транспортувати до Києва та надати їм там проживання. Можна згадати й про те, що перед розпадом Радянського Союзу на “Авангарді” була проведена реконструкція, що дозволило стадіону приймати матчі міжнародного класу.
Матч проти Угорщини зібрав повний стадіон вболівальників. Ціна квитка на гру коштувала 50 карбованців. Фанатів футболу було настільки багато, що дехто розташувався на деревах, адже місця не було. Після реконструкції стадіон хоч і збільшив кількість сидячих місць, та на таку гру їх все одно не вистачало. Офіційні дані із тодішньої ФФУ повідомляли, що гру відвідало 13 тисяч вболівальників, а стадіон міг посадити лише 7.
Розширення стадіону
Крім матчу збірної, на стадіоні “Авангард” нічого особливого не відбувалося. Головний футбольний клуб “Закарпаття” виступав у нижчих дивізіонах України. Спочатку це була перша ліга, а потім і друга. “Авангард” почав занепадати, а згодом його використовували як речовий ринок. Місцеві збиралися на стадіон не заради футболу, а для того, аби придбати щось на “барахолці” (саме так називали ужгородці ринок на спортивній арені).
Вже на старті 2000-х років сталося те, що мало хто міг спрогнозувати. Ужгородське “Закарпаття” вперше в історії опинилося у Вищій лізі України. Такий розвиток подій змусив місцеву владу звертатися до держави за коштами на реконструкцію стадіону. Вже за перші чотири роки нового тисячоліття було відновлено освітлення стадіону, а також замінені дерев’яні лавки на пластмасові сидіння. Побудували й південну з північною трибуни, що значно збільшило місткість стадіону.
10 тисяч глядачів зазвичай приходили на футбольні матчі “Закарпаття” проти “Шахтаря” чи “Динамо”. Трохи менше збирали “Карпати”, “Дніпро”, “Чорноморець”. Повністю пустою арена виглядала під час матчів із командою із нижньої частини турнірної таблиці. Коли команда вилітала у футбольну першість України, то “Авангард” взагалі встановлював антирекорди за кількістю глядачів.
Розбудова стадіону як спортивної бази припадає на 2018-2019 роки. На місці колишньої локації для гри у городки збудували сучасне штучне футбольне поле. Згодом відновили легкоатлетичне ядро та оновили бігові доріжки. Через певний час на стадіоні з’явилося ще одне футбольне поле, а також був зведений скейт-парк.