У сучасному Ужгороді є багато аптек, де можна придбати ліки від різних хвороб, але так було не завжди. Колись медичні препарати зовсім не були такими доступними, як зараз. Велику роль у цьому зіграли старовинні аптеки, з яких дотепер, на відміну від Львова, не збереглося, на жаль, жодної. Це, безумовно, втрата, але чи це означає, що про них немає даних? Аж ніяк. Поціновувачам фармацевтичної теми не варто засмучуватись. Дослідити історію старовинних аптек Ужгорода можна просто зараз за допомогою статті на сайті iuzhhorod.com.
Що відомо з історії про першу аптеку в Ужгороді
На жаль, про стародавні ужгородські аптеки інформації збереглось небагато. Але одне угорське видання (“GYÓGYSZERÉSZET”, або “Фармацевтика” в перекладі) наприкінці 1990-х видало статтю, де говорилось про найпершу ужгородську аптеку. Вона була заснована графом Другетом і належала християнському чернечому ордену римо-католицької церкви, тобто була єзуїтською. Історія почалась у 1613 році, коли Дьордь Другет покликав до Ужгорода з Гуменного єзуїтів, надавши їм житло та землі.
Єзуїтська громада в Ужгороді розгорнула активну діяльність. Вона, наприклад, створила колегію, як тоді називався вищий навчальний заклад. Але через напад війська Бетлена мусила тікати. Єзуїтам доводилось утікати ще принаймні двічі від Ракоці, а потім від Текелі. Гімназія відновила нормальну роботу 1700 року, тоді ж налагодилось спокійне життя.
Але це все – лише передісторія. Якщо ж говорити саме про аптеку, то тут є дві версії. Перша стосується 1640-1642 років. Тоді в документах єзуїтської громади з Гуменного говориться про одного працівника, медбрата Petrus de Portes fráter. У 1643 році він називається аптекарем. Але важко довести, що він бодай трохи працював саме в Ужгороді.
Більш реалістичною виглядає друга версія, яка говорить, що в листопаді 1745 року в щоденнику ужгородської колегії згадується єзуїтський аптекар Christophorus Marti, який виготовляв ліки. Оце вже вважається доведеним фактом!
З осені 1745 року до 1761-го ужгородським аптекарем був Христофорус Гартль. Також він був лікарем, якого викликали до хворих, навіть у віддалені населені пункти, а не лише в Ужгороді. У зазначеного медика були й підлеглі. Далі історія згадує й інших аптекарів: Фердінандуса Ибандта, Венцеслауса Дуката, Францискуса Тандлера, Маттеуса Рауці.
У 1773 році, після ліквідації Єзуїтського ордену, аптеку в Ужгороді вирішили не продавати, а залишити її під управлінням єзуїтського фратера. За це йому заплатили 100 форинтів на новий одяг і 48 форинтів за три місяці роботи. Аптека тоді коштувала 800 форинтів, і в червні 1775 року її придбав провізор Йоанн Неп Фрізль за 1000 форинтів на аукціоні. Місце першої ужгородської аптеки залишається невідомим, але краєзнавець Людвіг Філіп припускає, що вона могла розташовуватись на розі вулиць Корзо і Волошина.
“Золотий лев” – друга аптека чи та сама перша?
Друга аптека, про яку нам відомо, називалась “Золотий лев”. Вона могла б зберегтись до наших днів, але, на жаль, була ліквідована в 1970-х роках. Розташовувалась аптека навпроти відомого сучасним ужгородцям магазину “Лелека” на вулиці Волошина.Її історію розповів виданню Prozahid колекціонер старовинних поштових карток Олександр Волошин.
Він показав унікальну листівку, де збереглося часткове зображення аптеки “Золотий лев”. З цього зображення, де видно лише “шматочок” будівлі, помітно фігурку лежачого лева, яка прикрашає архітектуру будівлі.
Аптека “Золотий лев” була розташована в будівлі з гарним дерев’яним фасадом поруч із напівкруглим пасажем, який виводив на площу Корятовича. Цей будинок, відомий як будинок Вайди, належав Емілю Вайді. Зараз він знаходиться у жахливому стані, хоча й був перебудований. Це не допомогло приміщенню, а радше позбавило його оригінальності.
Журнали “Мѣсяцослов” з початку 20 століття містять рекламу аптеки “Золотий лев”, де особливий акцент робиться на році заснування – 1750. Тому логічно припустити, що це може бути та сама єзуїтська аптека, яку ми згадували раніше. Початковим власником був Бейла Гоффманн, але пізніше аптеку придбав Шандор Сепеші.
Реклама також проливає світло на асортимент і спосіб роботи закладу. У ті роки “Золотий лев” пропонував унікальну косметику з лілій, наприклад крем для обличчя, воду для вмивання, мило, пудру й зубний порошок. Ці товари можна було замовити як поштою, так і безпосередньо в аптекаря. Реклама також підкреслювала, що товари є на складі, а в аптеці їх просто замовляють. Однак важко однозначно визначити, які саме ліки виготовлялися безпосередньо в ужгородській аптеці.
На початку минулого століття ужгородці користувалися послугами й інших аптек. Наприклад, аптеки в Будапешті, чехословацькій Преграді та американському Пітсбургу активно агітували за свої продукти мешканцям Ужгорода. У “Мадярській аптеці” в Піттсбурзі, наприклад, пропонували ліки для різних хвороб, від малокров’я до горячки.
Ужгородська аптека “Золотий лев” змінювала власників під час чехословацького періоду Закарпаття. Зокрема, вона належала Адольфу Мароші. Після війни невідомо, яка доля спіткала аптеку та сім’ю Мароші. Зі слів працівників аптекоуправління, до 1970-х років на місці “Золотого лева” діяв аптечний магазин № 1, який продавав готові ліки без рецепта та деяку косметику, але там препарати не виробляли.
Інші аптеки
Поговорімо також про деякі інші старі аптеки Ужгорода. Буквально по декілька слів про кожну.
Святий Антоній
Заснована у 1904 році, аптека розташовувалась на вулиці Корятовича (площа Сечені). Згідно з “Адресарем Республіки Чехословенської” за 1925 рік, власником був Едмунд Томчані. У 1930 році аптека перемістилася на вулицю Духновича, 1, і власником був Одон Томчані. Протягом років до 1944-го аптека функціонувала під тією ж назвою та мала того ж власника.
Янгол-охоронець
Заснована 1922 року на Масариковій площі, 29 (площа Петефі). Згідно з тим, що каже “Адресар Республіки Чехословенської”, власником був Юліус Елек. У 1937 році власником вказували вже Андрея Елека, а в 1939 році ім’я того самого чоловіка пишуть на угорський манір – Елек Ендре. Аптека належала йому до 1944 року.
Уранія
Ця аптека відкрита в 1933 році на Другетовій площі, 21. Власником її був Голас Александер. Аптека існувала під керівництвом Шандора Голаса до 1944 року, але точне місце розташування залишається невідомим. Можливо, це була та ж аптека, яка пізніше стала відомою як “Мати і дитина” на вулиці Другетів.
Корзо
Чомусь багато мешканців Ужгорода переконані, що саме аптека “Корзо” була найстарішою в Ужгороді, оскільки створена в 1682-му чи 1688 роках. Історик Йосип Кобаль у своїй праці “Ужгород відомий і невідомий” дійсно зазначав, що, за його даними, в 1688-му в Ужгороді була “єврейська аптека”, але зауважив, що мова йде, напевно, про крамницю. Спроба розібратись у ситуації призвела до того, що надійних даних про існування аптеки на розі Корзо немає.
Більш імовірно, що відкрилася аптека в 1927 році. Початково це була дрогерія, яка від аптеки відрізнялася в основному тим, що спеціалізується більше на косметичних засобах і побутовій хімії. Поштові картки тих років свідчать, що будівля на розі мала 2 поверхи, а дрогерія розташовувалась на першому. 
Вважається, що вся ця будівля тоді належала заможній сім’ї Лендваі. Старожили Ужгорода кажуть, що родина мала також хімічне виробництво, тому цілком імовірно, що в дрогерії Лендваі продавали власну продукцію.