Цей період часу не характеризується такими жахливими епідеміями як чума, віспа, іспанка чи холера. Здається, у ХХ столітті медицина вже змогла вийти на той рівень, щоб стримувати потужні спалахи страшних хвороб. Проте підступні віруси та бактерії змогли наробити біди у значних масштабах не тільки у всьому світі, а й на Закарпатті. Не будемо сьогодні згадувати про сумнозвісну пандемію, мабуть, у всіх спогади про цей глобальний хаос ще свіжі. Розкажемо в цій статті на iuzhhorod.com, з якими ще епідеміологічними викликами стикалися лікарі Закарпаття у другій половині ХХ — на початку ХХІ століття.
Створення санітарно-епідеміологічної служби
У 1946 році на Закарпатті все ще зберігалася невтішна статистика щодо інфекційних захворювань. Найбільший показник мав висипний тиф — 342 на 100 тис. населення. Поворотним тифом хворіли рідше — 204 на 100 тис. населення. Найменший показник був у черевного тифу — 90,7 на 100 тис. населення. Високий рівень відзначався серед захворювань на дизентерію — 204 на 100 тис. населення. Малярією тоді хворіло 87 осіб серед 100 тис. населення, а дифтерією — 64. Також часто траплялися випадки сказу, туберкульозу та корости. Найгірша ситуація була у гірських районах. Відсутність медичного персоналу, тяжкі гірські шляхи, низький рівень освіти жителів та швидка розповсюдженість інфекцій у маленьких селах робили цю місцевість найбільш вразливою до спалахів хвороб.
Суттєво поліпшилася загальна картина зі створенням санітарно-епідеміологічної служби. Першою головною санітарною лікаркою Закарпатської області стала Марія Шестакова. Вона швидко налагодила всі процеси, організувала професійну команду з 38 лікарів та розробила санітарні нормативи.
Попри надскладні умови праці у важкодоступних куточках краю, нова медична служба самовіддано боролася з важкими хворобами й усіма силами намагалася запобігти їхньому розповсюдженню. Були спроєктовані та вироблені спеціальні дезінфекційні камери «Сакса», які переміщали на великих деревʼяних колесах за допомогою коней. Всіх хворих ретельно обробляли у цих камерах, дезінфікували можливо заражені речі та проводили низку протиепідемічних заходів.
Вже у 1950 році були зафіксовані разючі результати. Кількість хворих висипним тифом знизилась у 50 разів, черевним тифом – у 7 разів, а дизентерією – у 3 рази.
Скоординована та планомірна робота санітарно-епідеміологічної служби на Закарпатті призвела фактично до зникнення такого явища як масові епідемії. Звичайно, будуть ще спалахи відомих смертельних хвороб, карантини та божевільний ковід, але сотні й тисячі людей, що загинули від безпорадності та безсилля перед невиліковними захворюваннями, — це в минулому.
Про епідемії, що вирували на Закарпатті у XVIII — XIX столітті, читайте за посиланням.
Епідеміологічна тиша у радянські часи
Але, якщо розібратися, насправді у радянські часи було багато фактів, які не можна оцінювати обʼєктивно. Значну кількість даних, цифр та показників було засекречено та приховано від загалу, адже Закарпаття було тоді прикордонним регіоном, який зʼєднував Радянський Союз з Європою. Тож чи могло керівництво позначити цю область як епідеміологічно небезпечну територію, навіть якщо деякі показники дійсно перетинали червону лінію? Звичайно, що ні.
Але про деякі спалахи небезпечних хвороб інформація все ж таки збереглася. Так, наприклад, осередок черевного тифу на початку 50-х років був у Свалявському районі. Там відзначено високий рівень ґрунтових вод, які є джерелом збудників деяких інфекцій, в тому числі й тифу. Необізнані селяни часто використовували воду для пиття та приготування їжі, не завжди піддаючи її кипʼятінню. Та після планомірних заходів санітарно-епідеміологічної служби вдалося врегулювати це питання та зупинити розповсюдження інфекції. Але знову ж таки, цієї інформації тоді у відкритих даних не було.
Загроза холери
Був також випадок, який змусив згадати жахливі холерні часи, коли людські життя обривалися щодня у надзвичайній кількості. Якось ендемічний холерний вібріон потрапив на Закарпаття вже у другій половині ХХ століття.
Лікар-інфекціоніст Віктор Петров згадує, що якась жінка, що працювала на високій посаді у державній службі, мала справи на Закарпатті. Вона прилетіла з Одеси до Львова. Вже тоді посадовиця почувалася недобре та мала певні симптоми, але ніхто тоді навіть не міг припустити, що причиною може бути холерний вібріон, який міститься в одному природному резервуарі в Одеській області. Цей резервуар перебуває під постійним наглядом відповідних служб, але інколи трапляються випадки, коли вода звідти потрапляє назовні та викликає спалахи холероподібних діарей. Зазвичай хвороба проявляє себе у легкій формі та не розповсюджується. Але цього разу вібріон викликав різку реакцію з боку організму інфікованої жінки. Вона раптово померла в машині дорогою зі Львова до Закарпаття.
Коли вже зʼясували причину її смерті, стало зрозуміло, що ситуація була потенційно дуже небезпечною, адже якби збудник холери потрапив у високогірні річки, наслідки могли бути непрогнозованими.
Повернення тифу
Ще один жах з минулого з’явився на Закарпатті у 2002-2003 роках. Вперше за 25 років тут знову зафіксували випадок черевного тифу. Інфекція потрапила з Пакистану разом з нелегальним емігрантом. В ті часи було досить багато охочих неправомірно перетнути кордон.
Більшість з них переховувалася в Перечинському районі, чекала слушної миті та шукала досвідчених провідників. Так зробив й інфікований тифом пакистанець. Але дістатися своєї мети йому не судилося. Хлопець помер під час спроби перетину кордону. Його провідники не на жарт злякалися та зробили найгірше, що могли зробити у цій ситуації, — вони просто скинули його тіло у колодязь.
Таким чином, вода що надходила до сусіднього селища Сімер, виявилася зараженою збудником черевного тифу. Тоді було госпіталізовано 44 особи та 500 людей перебували на жорсткому карантині. Саме цей випадок став поштовхом для створення інфекційної лікарні в Ужгороді, адже до цього там було лише інфекційне відділення.
Свинячий грип
Черговим важким епідеміологічним випробуванням для закарпатців став спалах свинячого грипу у 2008-2009 роках. Тоді від інфекції загинуло понад 30 людей. Схожість симптомів зі звичайним сезонним грипом, відтягування консультації лікаря та відсутність вакцини саме від цього штампу тоді призвели до такої великої кількості летальних випадків. У зоні ризику опинилися вразливі категорії: люди похилого віку, вагітні жінки, ті, хто має хронічні захворювання та слабкий імунітет.
В межах протиепідемічних заходів на Закарпатті було проведено перевірку 895 обʼєктів, які працювали зі свинями: ринки, сільськогосподарські господарства, мʼясопереробні підприємства, холодильники, автотранспорт, що перевозить мʼясо тощо. За результатами всіх перевірок було утилізовано 2000 кг м’ясної продукції.
Докладніше про епідемію свинячого грипу на Закарпатті читайте у статті.
Тропічна малярія на Закарпатті
Всі знають, що малярійні комарі водяться здебільшого в Африці, начебто в Україні боятися з цього приводу не варто. Але виявляється, що потенційна загроза епідемії є, і саме на Закарпатті. Біля Чопа та в деяких селищах Мукачівського району у заплавах та болотах було таки виявлено наявність комара роду анофелес, який може переносити малярійний плазмодій. Але щоб це сталося, цей комар повинен вкусити заражену людину. Тоді замкнеться повний цикл епідеміологічного ланцюга й цілком можливий спалах малярії.
Та ймовірність, що так відбудеться, низька. В Ужгороді є багато пілотів гелікоптерів, які часто літають до Африки. Але вони після повернення завжди підлягають жорсткій перевірці на всі можливі інфекції чи бактерії.
Тому це може статися лише якщо хтось з цивільних знехтує правилами перед та після відвідування потенційно небезпечних країн та зустрінеться потім десь з одним з комарів роду анофелес на болоті поблизу Чопа.
Останній раз випадок малярії на Закарпатті був зареєстрований у громадян Республіки Конго — матері та дворічного хлопчика — у 2021 році. Вони вчасно звернулися до медиків та отримали необхідне лікування.
Сподіваємось, що пандемія COVID-19 була останнім акордом в моторошній мелодії світових епідемій й стрімкий розвиток медицини та новітніх технологій зможуть дати опір вірусам, що постійно мутують.
Бережіть себе та будьте здорові!