Вже майже 15 років відомий художник та скульптор Закарпаття Михайло Колодко створює мініатюрні шедеври, які потім прикрашають вулиці обласного центру. В Ужгороді з’явилися мініскульптури “святого Миколая”, Ейфелевої вежі, бравого солдата Швейка, Джона Лорда із Deep Purple, художників Тиводара Чонтварі Костки, Гаврила Глюка, Енді Ворхола, композиторів Ференца Ліста, Вольфганга Амадея Моцарта, Гаррі Гудіні, Крістіни Чакі, Міклоша Верчені, міністатуя Свободи та багато інших. 15 квітня 2013 року поблизу пішохідного мосту над Ужем була встановлена мініатюрна копія корабля “Карпатія”. Корабель має не лише пряму асоціацію з Закарпатською областю, але й став відомим через те, що першим прибув на порятунок пасажирів “Титаніка”, пише сайт iuzhhorod.com.
Історія будівництва
На початку XX століття суднобудівництво зазнало справжньої революції. Людство вимагало від подорожей комфорту і тому на місце стареньких невеликих суден приходили справжні “гіганти” сплаву. “Карпатія” був одним із перших кораблів нового століття. Почали його будувати у 1901 році у британській судноплавній компанії Cunard Line. Вже через рік інтенсивного будування судно було спущено на воду. Масштаби цього корабля шокували усіх, адже він ще до свого першого плавання вважався одним із найбільших кораблів світу.
В ході будівництва було визначено, що “Карпатія” буде вантажно-пасажирським лайнером. На ньому були зведені каюти другого та третього класу, а також велике вантажне відділення, яке у майбутньому стало в допомогу доставки посилок по світу. Не дивлячись на це, лайнер “Карпатія” мав хороші умови для пасажирів.
Згодом стало відомо, що 5 травня 1903 року “Карпатія” готовий до свого першого рейсу. З Ліверпуля до Бостона корабель-гігант перевіз 1720 пасажирів та кілька тонн різного вантажу.
Рятуючи пасажирів “Титаніка”
10 квітня 1912 року своє перше плавання здійснював “Титанік”. Це був не просто лайнер, а один із найкращих лайнерів світу. Мабуть, треба зазначити, що “Титанік” був лайнером класу “Олімп”, і на той час таких суден було лише два (з урахуванням “Титаніка”).
Старт “Титанік” брав з англійського міста Саутгемптон. На борту лайнера було 1317 пасажирів та 908 членів екіпажу. Пункт призначення — Нью-Йорк. У Саутгемптоні усі, хто проводжав корабель заздрили тим хто на борту. Але дістатися до Сполучених Штатів Америки “Титаніку” не судилося.
14 квітня о 23:39 хвилин “Титанік” зіштовхнувся з айсбергом. Руйнування корабля було настільки сильним, що він почав тонути. Вже через годину капітан корабля “Карпатія” отримав сигнал про допомогу і наказав повернути судно, яке знаходилося на відстані 93 кілометрів від “Титаніку”.
Вже згодом капітан Артур Ростон повідомив, що шлях до зруйнованого корабля був дуже важким, адже океан був покритий кригою, а на шляху “Карпатія” повинна була розійтися з двома айсбергами. Подолавши 93 кілометри пасажири та члени екіпажу бачили лише людей у рятувальних шлюпках. На той час “Титанік” вже пішов під воду.
Загалом було врятовано 712 людей. Тоді ж Артур Ростон наказав вести судно до Нью-Йорка. Шлях цей тривав майже три доби. 18 квітня 1912 року корабель “Карпатія” прибув до нью-йоркського порту з врятованими пасажирами “Титаніку”, а вже через два дні “Карпатія” відплила за своїм маршрутом.
Зв’язок із Закарпаттям
Звичайно ж, назва корабля “Карпатія” походить від гірського масиву Карпати й це не просто збіг, а ціла історія. У 1903 році, коли будувався корабель, Закарпатська область перебувала у складі Австро-Угорщини. Через несприятливі економічні умови велика кількість людей виїжджає на заробітки до Сполучених Штатів Америки.
Коли постала потреба будувати ще один корабель, то і вирішили його назвати “Карпатія”, адже саме люди із Закарпаття та Галичини створили цей додатковий пасажиропотік. Слід зазначити й те, що через кілька років Міністерство внутрішніх справ Австро-Угорщини підписало договір оренди пасажирського корабля із компанією “Cunard Line” для перевезення осіб з країни за океан, а вибір впав саме на “Карпатію”.
Але в Ужгороді мініскульптуру планували відкрити до 100-річчя з моменту катастрофи “Титаніка”, а не через заробітчан. Саму ж “Карпатію” скульптор зробив пустою всередині, аби кожен охочий міг запалити свічку у пам’ять про всіх загиблих на борту круїзного лайнера.
Юрко Курта — та його історія
Кілька років тому, письменник із села Червеньова Омелян Курта розповів, що його дід Юрко Курта тричі мандрував за океан на кораблі “Карпатія”. І навіть став свідком трагедії на “Титаніку”.
Ілько Курта зізнавався, що на заробітки їздив 15 років. Це була єдина можливість заробити хороші гроші. За ці роки мав понад 20 поїздок через океан. Але трашну мав одну. Тоді дід розповідав, що ніколи б не хотів бачити стільки болі та страждання. Зізнавався, що після тої моторошної поїздки ще кілька років бачив моторошні сни.
У рідному селі дідо мріяв створити пам’ятник загиблим на “Титаніку”. Думками поділився зі своїм знайомим — видатним закарпатським істориком Теодором Легоцьким, який і допоміг реалізовувати задумане.
Споруджували пам’ятник на власному полі Юрка Курти. Монумент з трьох тумб, які встановлені одна на одну, а на тумбах намальований корабель, який тоне та люди у воді. За кораблем ще один, який спішить на допомогу. Так, була зображена на пам’ятнику і “Карпатія”. А за всім цим дійством йшов по хвилях Христос.
Згодом пам’ятник понищили вандали. Його відреставрували, але за часів радянщини його зруйнували зовсім. Деякі фрагменти лишилися на тамтешній фермі. Яка доля цих фрагментів сьогодні — невідомо.
Подальша доля “Карпатії”
Вже у 1916 році “Карпатія” виконувала функції військового поштового судна, адже вже на той час розпочалася Перша світова війна. Кілька разів навіть потрапляло судно під приціл німецьких підводних човнів, але успішно відверталося від ворожих атак.
15 липня 1918 року “Карпатія” виконувала рейс за маршрутом Ліверпуль — Бостон у складі ще шістьох малих кораблів. На другий день плавання “Карпатія” була вражена німецькою торпедою в лівий борт. Через кілька секунд німці випустили другу торпеду, яка влучила у моторний відсік. В результаті ударів було зрозуміло, що корабель потоне і капітан прийняв рішення розпочати рятувальну операцію.
На той момент “Карпатія” вже не перевозила велику кількість пасажирів, а у тому рейсі на борту корабля знаходилося майже 300 людей. Без втрат не обійшлося, адже друга торпеда, яка влучила у моторний відсік, нанесла поранення п’ятьом кочегарам. Врятувалися тоді 57 пасажирів та 223 члени екіпажу.
У 1999 році компанія Argosy International Ltd. повідомила про те, що виявила уламки судна “Карпатія” поблизу місця його загибелі. Але після детального дослідження було визнано свою помилку, адже знайдено зовсім інший корабель “Ізіда”, який потонув 8 листопада 1936 року.
Через рік організація NUMA показала справжнє місце загибелі поштового корабля. Він лежить вертикально на глибині 150 метрів за 190 кілометрів від острова Фастнет, Ірландія.
Остання згадка про “Карпатію” датується 2015 роком. Дослідники повідомили, що усі намагання підняти корабель з води будуть марними, адже судно дуже пошкоджене. Тож корабель “Карпатія” залишиться назавжди на дні океану, а його маленька копія буде дивитися на річку Уж і “згадувати” про свої дальні плавання.