Чи знали ви про те, що в Ужгороді існує заклад-похід, до якого незгірш екскурсії в музеї? Хоча, можливо, там уже й побували. Ну а якщо ні, то після цієї історії ймовірно закортить відвідати цю місцину! Та окремою родзинкою цього закладу є його власник Юрій Руснак, який, не покладаючи рук, щодня робить усе для того, щоб його гості просто не змогли забути це по-справжньому неймовірне місце й за кожної нагоди радіє спілкуванню з власними відвідувачами, пише сайт iuzhhorod.com.
Про відкриття кафе та його назву
Спочатку варто наголосити, кафе могло б й не існувати, коли б пану Юрію з його італійськими друзями вдалось реалізувати інший, не менш чудовий, задум. Вони мали на меті інвестувати кошти у млин, відкривши там з часом готель, який отримав би відповідну назву “Старий млин”. Та, звернувшись до місцевої влади, їм так і не вдалось домовитись щодо дозволу на реалізацію плану, а сам об’єкт мрій згодом знесли через непридатність. Насамперед, це таки сумно, але завдяки такому повороту долі з’явилося те, про що сьогодні ми маємо змогу з вами бесідувати.
Отож, тепер поговоримо про назву. Місцеві кличуть його “Снек-бар”. Це вийшло зовсім випадково, та історія таки вражаюча також. Коли запрацювало кафе, власнику хотілося принести сюди й трішки західної культури, тому поряд із назвою “Під замком” постало спершу таке незвичне слівце як “снек-бар”, яке стало ще й як до вподоби людям.
Особливі елементи інтер’єру
Заклад є особливим, насамперед, тим, що за роки існування тут фактично нічогісінько не змінилося. От, наприклад, як зауважує Юрій Руснак, там досі можна скуштувати їхню фірмову страву, придуману його покійною дружиною пані Марією, “Снек”, що подавалася із першого дня відкриття кафе, але рецепт, безсумнівно, є секретом. А тепер трішки цікавинок.
- Тільки уявіть собі собі на хвильку, що парасоля, випадково залишена котримось із відвідувачів, спокійно пробула на тому ж місці цілих 15 років. Як на нашу думку, то ледь не на межі фантастики. Та й, думаємо, ви погодитеся із цим висловлюванням? Так-от, одна жінка перед від’їздом у Нідерланди, побувавши у прекрасному “Під замком”, забула свою парасолю, а потім, повернувшись через не малий відрізок часу до Ужгорода, довідалася, що її річ там само, де й була.
- Існувала колись там і схованка євреїв. Розібравши стіну, яка, на думку пана Юрія, була нелогічною, чоловік виявив невелику “глуху” кімнату, що з’єднана отвором із верхньою. Літня жінка, що мала квартиру зверху, розповіла, що, виявивши те під килимом, здогадалася, її батьки ймовірно допомагали євреям у часи Другої світової війни.
- Не привернути ваш погляд гарненький автентичний парканчик перед входом до кафе, впевнені, ну просто не міг. Пан Юрій завжди турбується про комфорт й безпеку своїх гостей, тому ще із самого початку йому спало на думку: “Коли я відкрив кафе “Під замком”, задумав поставити на вході до нього невелику огорожу, аби відвідувачі не виходили одразу на проїжджу частину”. І одного дня чоловік помітив як безщадно руйнують історично важливий та дійсно красивий артефакт – кований паркан пішохідного мосту, що веде до філармонії. Тоді, звернувшись до місцевої влади, щоб все було законно й як слід, він отримав дозвіл взяти шматок для власних цілей. Ось таким чином до затишної місцини додалася ще одна деталь.
- Точно фантастичним є й той факт, що, зайшовши у кафе, справді, як ми наголошували спочатку, потрапляєш у музей! Власнику вдалося створити тут вражаючу атмосферу, поєднавши домашній затишок й тепло із таким собі старим міщанським безладом. Як бачимо, результат вийшов приголомшливим.
- Ваблять очі й світлини, які зайняли любий куточок у пана Юрія: “За барною стійкою висять кілька фотографій, на які часто звертають увагу відвідувачі. Це – особливий куточок кафе. Ця жінка на фото – моя мама. Вона воювала на кавказькому фронті, мала два ордена Червоної зірки, була двічі поранена. Після війни її направили у Середнє Водяне на роботу. Там вона і познайомилася з мої батьком (ось він на другому фото) – угорцем, котрий у Другій світовій війні воював на іншій стороні. Це їм не завадило створити сім’ю. А на цій фотографії вже я – молодий і красивий, ще у ті часи, коли служив у Німеччині у роті почесного караулу”.
Якщо ви ще досі маєте хоча б один сумнів, що навряд чи можливо, то лише дайте шанс кафе-музею “Під замком” показати вам свою привабливість у повній мірі, розкривши власні обійми та секрети, приховані за його дверима, і, ми впевнені, ви отримаєте чималу порцію насолоди!