Практично всі люди на землі хоч раз чули про таких великих винахідників як Леонардо да Вінчі, Бенджамін Франклін, Томас Едісон, Нікола Тесла, Архімед Сіракузький. І хоча Петра Бобонича знає не так багато людей, але це не означає, що його винахід гірший, ніж у решти. Винахід Бобонича, як і в інших, покликаний спростити життя простим людям. То що це за винахід? Як прийшла ідея його створення? І хто такий Петро Бобонич? Про це і йтиметься у статті на iuzhhorod.com.
Життя Петра Бобонича
Петро Бобонич народився на Міжгірщині Закарпатської області 19 червня 1942 року у сім’ї державних службовців. У 1949 році він вступає до міжгірської середньої школи, яку успішно закінчує в 1959 році. Два роки він пропрацював лаборантом цієї міжгірської середньої школи. У 1961 році вступає до Ужгородського державного (нині має статус національного) університету. Ще на першому курсі молодого Петра призивають до армії. Після двох років служби він продовжує навчання на фізико-математичному факультеті. В 1970 році Петро закінчив Ужгородський державний університет за спеціальністю «фізика». У 1974 році він повертається до Ужгородського державного університету на посаду інженера, а потім отримує посаду молодшого, а незабаром і старшого наукового співробітника.
За свою кар’єру він написав понад 150 наукових статей, тез, методичних посібників, підручників та безліч інших наукових матеріалів. Перший винахід він вигадав ще у 1976 році. За це 1978 року йому дали медаль «винахідник СРСР».
Подальше життя винахідника
Бобонич зміг захистити дисертацію у Чернівецькому університеті в 1989 році. Темою його дисертації була “Оптичне випромінювання складних сульфідів миш’яку при електронному збудженні”. За час своєї багаторічної роботи над дисертаціє Петро Бобонич при дослідженні взаємодії електронів з поверхнею твердих тіл (у тому числі напівпровідників) зміг відкрити нові, ще не відомі на той момент науці, властивості випромінювання поверхні напівпровідникових металів. Він зміг встановити, що оптичне випромінювання при електронному збудженні поверхні твердих тіл постійне при будь-якому куті падіння електронів. Завдяки цьому дослідженню вченим було подано заявку на видачу диплома на наукове відкриття «властивості та місії фотона з поверхнею твердого тіла під постійним кутом при електронному збудженні», яку зареєстрували у всесоюзному науково-дослідницькому інституті державної патентної експертизи, що розташований у місті Москва. Пріоритет за виявленим ефектом був зафіксований за авторським свідоцтвом у колишньому СРСР під назвою «Спосіб дослідження поверхні твердих тіл при електронному збудженні», причому цьому способу присвоїли ім’я винахідника. За результатами дослідження Бобонич написав наукові праці у наукових журналах та представив на наукових конференціях. Саме досліджений ефект був фундаментом дисертації Петра Бобонича.
Як він створив винахід, що рятує сотні життів?
У 2000 році кохана дружина Петра Бобонича захворіла на цукровий діабет. Чоловік в свою чергу зацікавився цією проблемою, знав, що виміряти рівень цукру в крові можна за допомогою інфрачервоного випромінювання. Тому він вирішив розробити пристрій для діабетиків.
Чоловікові вдалося створити глюкометр завбільшки з мобільний телефон. Складається він, зокрема, із звичайної прищіпки для білизни. Ця прищіпка кріпиться до вуха чи пальця, через кров’яні судини яких проходить інфрачервоний промінь від світлодіода до фотоприймача. До речі, цей фотоприймач вчений також винайшов сам. За допомогою цієї конструкції приходять дані про рівень глюкози на монітор апарату.
Сам вчений зізнається, що подібний апарат придумали американці, а тому він трохи підглянув в них. Але варто сказати й про те, що американці використовують лазерний прилад, а тому при необережному поводженні з ним можна позбавити людину зору. До того ж такий апарат дуже дорогий і коштує близько 250 доларів, діоди в ньому коштують близько 35-50 доларів, а замінювати їх потрібно кожні три місяці. В апараті Петра Бобоніча потрібно тільки міняти батарейки або заряджати акумулятор.
Прилад закарпатського вченого дозволив його дружині та багатьом іншим діабетикам не бігти до поліклініки, а робити безкровний аналіз у домашніх умовах та одразу бачити результат. Цим безболісним способом можна вимірювати рівень глюкози в крові хоч щохвилини. До Петра Бобонича зверталося багато діабетиків, але всім допомогти б він не зміг. Тому свої креслення він надіслав до журналу «Радіоаматор», де він докладно пояснив усім читачам, як створити в домашніх умовах такий прилад. Собівартість його лише 80 гривень.
Чи це єдиний глюкометр?
Суперглюкометр Петро Бобонич створив понад 20 років тому. З того часу у чоловіка зібралося близько 10 патентів на різні моделі пристроїв. Серед них є неінвазійний глюкометр, тобто такий, який можна встановити на мобільні ґаджети та безконтактно виміряти рівень цукру у крові, не проколюючи цим шкіру і не використовуючи кров для аналізу.
Петро Бобонич каже, що як фізик знає оптику. За рахунок цього він шукав, які існують способи вимірювання концентрації глюкози в крові. Фактично неінвазивний глюкометр дає точність приблизно 15%-20%, що цілком достатньо для того, щоб виміряти рівень цукру в крові.
Фізик стверджує, що його глюкометри випробовували протягом двох місяців у обласній лікарні. Тестували його разом із лікарем Йосипом Пічкарем. Експериментальним шляхом вимірювали рівень цукру в крові у 80 осіб і змогли переконатися, що всі винаходи Петра Бобонича працюють.
Мобільний глюкометр Петра Бобонича використовує навіть приватний підприємець Сергій Розора у своїх клініках голкотерапії на Прикарпатті. Підприємець каже, що неінвазивні вимірювання рівня цукру в крові пристроями Петра Бобонича є альтернативним методом.
Безумовно, цей пристрій потребує вдосконалення. Напрямок фізик взяв правильний, але треба врахувати, що не дозволяє обчислити точний показник та виправити ситуацію. Саме в цьому випадку, глюкометр, який встановлений на телефон у будь-якого користувача, дійсно використовуватиметься широким колом людей. На щастя, окрім винахідника над цим працює вже багато колективів.
Обласна ендокринологиня Закарпатської обласної лікарні імені Новака Ольга Олексик каже, що було б добре мати можливість використовувати прилад після того, як його результати будуть зіставлені з лабораторними та підтверджені сертифікатами.
Ендокринологиня стверджує, що ці глюкометри можуть трохи відрізнятися від лабораторних показників, оскільки там є похибка і ці апарати поки що більше для самоконтролю. Саме тому, якщо буде припустима похибка – 5-10%, яка допускається при здійсненні самоконтролю, то в такому випадку цей винахід буде корисним для діабетиків, оскільки він дасть можливість уникнути зайвого контакту з кров’ю.
Поки що такий глюкометр є тільки в одному екземплярі. Якщо апаратом Петра Бабонича зацікавляться різні медичні установи, можна буде налагодити серійне виробництво. Більше того, Петро Бобонич працює над створенням глюкометра для тварин. Це може бути справжнім проривом у цій галузі.