Не всі люди при народженні вирішують пов’язати свою кар’єру з рідною домівкою. Безліч можуть об’їздити всю країну і померти далеко від батьківського будинку. Такою людиною був і Ігнат Ігнатович Рошкович. Хоч він і народився у Словаччині, але його життя дуже тісно пов’язане саме з Ужгородом. Він багато років пропрацював у цьому місті і можна сказати, що Ужгород є його другою домівкою. Яке було життя у цієї людини? Чи пам’ятають його ще сучасні ужгородці? І чим він взагалі так прославився? Про цю велику людину і йтиметься у статті на iuzhhorod.com.
Перші роки життя Ігната Рошковича
Народився майбутній митець 28 вересня 1854 року в селі Славківці неподалік Земпліна (нині Пряшівщина) у родині греко-католицького священника. На той момент регіон входив до складу Австро-Угорської імперії. Початкову школу він закінчив у своєму рідному селі. У 1866 році отця Ігната Рошковича призначили духовником ужгородської богословської семінарії, а тому родина переїжджає до міста. Тут майбутній художник навчається в ужгородській гімназії, але через два роки захворює на тиф. На жаль, Ігнат не зміг продовжити подальше навчання, бо через тиф у нього виникли проблеми зі слухом. Навчання він змушений був продовжити в домашніх умовах. Саме в цей непростий для себе час Рошкович і почав пробувати малювати. Йому пощастило і молоду людину помічає досить відомий художник Ференц Гевердле, який дуже добре відгукувався про картини юного таланта. Ференц Гевердле порекомендував батьку Ігната розвивати в хлопця талант художника. Батько прислухався до поради та одразу найняв юному Ігнату наставника з живопису, яким був відомий художник Фердинанд Ведра.
У 1875 році Ігнат Рошкович вирішує вступити в Будапештську школу малювання. В нього дуже добре виходив сакральний живопис, що йому весь рік виплачували стипендію. Цю стипендію він отримував, до речі, від архієпископа Лайоша Гойнолда.
У 1880 році, в той час, коли Рошкович ще вчився, він отримав право експонувати роботи в галереї “М’ючарнок”, що знаходиться в Будапешті. Усі бачили великий талант Рошковича, в тому числі й завдяки його виставковим роботам, а тому він знову отримує стипендію – від самого міністра Агостона Трефорта, який тоді був головним у Міністерстві релігії та освіти, а окрім цього був президентом Угорської Академії Наук. Того ж 1880 року Рошкович вирішив спробувати свої сили у конкурсі вівтарного живопису у Будапешті, де він зміг посісти почесне третє місце.
Взимку 1882 року Рошкович бере участь у художній виставці в Будапешті. Там його помітили відомі угорські художники. Його головна робота “Маленьке червоне яблуко” отримала широке публічне визнання та надзвичайно високу оцінку серед мистецьких кіл. Тоді ця робота справила справжній фурор, тому багато угорських художників зробили репродукції з цієї роботи. На цій же виставці за свою роботу “Зібрання Святого Духа” Рошкович отримав премію в 300 форинтів. Після такого успіху Ігнат Рошкович ухвалює рішення присвятити все своє життя сакральному живопису.
Він одразу ж вирушає в Рим, щоб вивчати церковний живопис старих майстрів. Живопис майстрів епохи Відродження залишив величезний відбиток на самому Ігнаті. Настільки великий, що митець впав у депресію через те, що його картини здавалися йому жахливими. Він вирішив повністю змінити свою кар’єру, тому цілий рік не займався живописом. У 1883 році він повернувся до Ужгорода, де починає працювати вчителем з живопису.
Подальша кар’єра та останні роки життя
В 1885 році Рошкович влаштував свою персональну виставку в галереї “М’ючарнок”, що розташовувалася в Будапешті. Так чоловік вирішив продемонструвати, що він повертається у мистецтво. Там він показав 10 робіт, серед яких були “Святий Ян Непомуцький” та “Маленьке червоне яблуко”. За ці роботи він отримав 600 форинтів премії та був нагороджений Великим дипломом Угорського товариства образотворчого мистецтва.
В 1891 році закінчив роботу над десятьма образами для римо-католицького храму Воздвиження святого Хреста в місті Снина. На головному вівтарі зображена Діва Марія, яка в той час вважалася покровителькою Угорщини.
У 1905 році митець, напевно, був на піку своєї кар’єри. Його творчість була включена до книги про угорське мистецтво, де репродукували одну світлину частини розпису храму в місті Кечкемет. Тому зовсім не дивно, що йому було поручено створити ілюстрації до тексту про Ужгородський комітат. Ці ілюстрації були призначені для одного з томів монументального проєкту Австро-Угорської монархії, яка була видана у 1900 році.
Останні десять років життя митця склалися неймовірно важко. Художник захворів на найгіршу хворобу, яка тільки могла бути для нього, – катаракта. Він почав дуже швидко втрачати зір. Після пережитої операції його зір повернувся, але лише на якийсь час. Однак він зміг закінчити одну з останніх своїх робіт, а саме розпис іконостаса греко-католицької церкви на площі Троянд, що розташована в Будапешті.
29 листопада 1915 року Ігнат Рошкович помер. В угорській газеті від 5 грудня 1915 був опублікований некролог, в якому був розписаний весь творчий і життєвий шлях великого художника.
Що Ігнат Рошкович встиг створити?
Візитною карткою Гната Рошковича були розписи у храмі. Наприклад, він працював над Собором святого Стефана, церквою Йожефвароша у Будапешті, храмами у Снині, Медзилабірці, Левочі, Пряшеві. Найголовнішою роботою художника у такій серії розписів є “Святий Стефан утверджує віру Христову та засновує Секешфегерварську церкву”.
Звичайно ж, чоловік робив свої розписи в храмах Закарпаття, адже значну частину життя він прожив у цій області. Наприклад, він розписував іконостаси в Успенському храмі в Мукачеві, у храмі Великої Копані Виноградівського району, у Преображенському храмі в Ужгороді й це далеко не повний список усіх храмів області, над якими він працював. Також у закарпатському художньому музеї зберігаються роботи Рошковича: портрет графа Йожефа Терека та картина “Святий Кирило та Мефодій”.
Пам’ятник художнику
Ігнату Рошковичу встановили пам’ятник в Ужгороді 19 листопада 2012 року. Виготовив його М. Колодко в будинку, де колись жив сам художник, а саме на вулиці Капітульній. На скульптуру було затрачено 400 кілограмів бронзи. Закарпатський художник показаний за роботою над міським пейзажем, на якому зображений міст через річку Уж. Міст виглядає саме так, як виглядав за часів самого Рошковича. Ігнат Рошкович був прекрасним художником, який залишив величезну творчу спадщину після своєї смерті.