На превеликий жаль, не всі українці залишаються у своїй країні. Частина з них їде у пошуку кращого життя за кордон. Так сталося і з батьками Ніка Голоняка. Але незважаючи на те, що Нік ніколи не жив у Закарпатті, все ж таки він дуже пов’язаний з цим краєм. Його батьки, безумовно, виховували хлопчика за закарпатськими звичаями та традиціями. То як же прожив своє життя інженер, зв’язок якого нерозривний із Закарпаттям? Що такого він зміг винайти? І чому його винахід був справжнім проривом? Про це і йтиметься у статті на iuzhhorod.com.
Звідки його батьки та ранні роки життя майбутнього інженера
Батьки Ніка приїхали до США із Закарпатської області. Вони втекли від тогочасної політичної ситуації. У ті роки в Європі тільки відгриміла Перша світова війна та Австро-Угорська імперія розпалася. Чехословацьку республіку хотів захопити Третій Рейх, а з іншого боку – Радянський Союз, і щоб не ризикувати, ще не знайомі батько й матір майбутнього вченого переїхали до Іллінойсу. Батько там працював у вугільній шахті. Навряд чи взагалі хтось на той час узявся б передбачити долю сина Миколи Голоняка-старшого – вихідця із Закарпатського села, яке колись буквально задихалося від злиднів. Щоб не померти з голоду, Голонякові-старшому довелося шукати щастя за океаном. Життєвий шлях матері Голоняка, а в майбутньому американської знаменитості, теж не обіцяв нічого хорошого – вона була сиротою, і важко сказати, як склалася її доля в рідному краї. Однак удача несподівано посміхнулася дівчині, коли її дядько, який виїхав до США ще перед Першою світовою війною, написав листа до рідного села і запросив когось із родичів приїхати. Її дядько готовий був оплатити переїзд. Ще молодій матері майбутнього інженера втрачати було нічого. Вона вирішила пошукати щастя в іншій країні. Саме тут вона й познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, і 3 листопада 1928 року народився Нік Голоняк у штаті Іллінойс. Його хрестили в українській греко-католицькій церкві та назвали на честь отця Миколи, але на американський манір – Нік.
Нік перший у сім’ї здобув шкільну освіту. Колись ще в молодості йому довелося працювати 30 годин поспіль на залізниці, і це наштовхнуло його на думку, що важка робота – не те, чого йому справді хочеться в житті, та краще він піде вчитися.
Але грошей на навчання все одно не було, тому Ніку потрібно було працювати, причому працювати дуже важко. Щоб сплатити можливість навчатися, йому довелося стати лісорубом. Але американські університети цінують талант і наполегливість, тож незабаром хлопець став отримувати хорошу стипендію та зміг підробляти лаборантом. Також, безперечним успіхом слід вважати те, що на неабиякого студента звернув увагу і взяв собі під крило Джон Бардін, який незабаром став одним із найзнаменитіших фізиків століття. Нік взагалі є першим аспірантом Джона Бардіна, який відомий як фізик, лауреат Нобелівської премії та винахідник транзистора. Саме він порадив ще юному Голоняку зайнятися, на той час мало кому відомими, напівпровідниковими транзисторами. Згодом напівпровідники здійснили справжню революцію традиційної електроніки, а автор біполярного транзистора Джон Бардін отримав Нобелівську премію.
Юний Голоняк вивчав електротехніку в університеті Іллінойса в Урбана-Шампейні, де в 1950 році здобув ступінь бакалавра наук, а в майбутньому і ступінь магістра і врешті-решт кандидата технічних наук.
Після університету
Зовсім не дивно, що Ніка Голоняка після отримання докторського ступеня запрошують до найзнаменитішого дослідницького закладу США – Bell Labs. Тут вважали за честь працювати Нобелівські лауреати – їх у цьому інституті працювало цілих 11 осіб. До речі, не всі вони витримували високі вимоги цієї установи. Але Нік перевершив усі очікування, які покладали на нього його роботодавці. Якщо Джон Бардін, який був учителем Ніка, провів свої дослідження на германії, то Голоняк у свою чергу створив перший у світі транзистор із кремнію.
Нагороди Ніка Голоняка
У 1970-х роках Ніку Голоняку пророкували Нобелівську премію, але сталося так, що за дуже споріднені заслуги в області фізики високу нагороду отримала інша трійка претендентів. Незважаючи на це, на Ніка Голоняка одразу посипався величезний дощ з найвищих нагород усього світу. Наприклад, японці вручили йому свою національну премію-аналог Нобелівської. Президент США Буш-молодший нагородив його технологічною національною медаллю США – найбільшою науковою нагородою у цій країні. Цю нагороду також називають американською Нобелівською премією. Цікаво те, що раніше таку саму медаль вручив Ніку Буш-старший, коли був президентом.
Нік Голоняк був членом Національної інженерної академії та Національної академії наук, членом Американського фізичного товариства, членом Американської академії мистецтв та наук, іноземним членом Російської академії наук та довічним членом Інституту інженерів електротехніки та електроніки.
Його численні нагороди включають медаль Едісона, Національну медаль науки, Медаль третього тисячоліття Інституту інженерів електротехніки та електроніки, медаль підрахунку Інституту інженерів електротехніки та електроніки, а також премію Лемельсона.
На згадку про фізика-винахідника Оптичним товариством у 1997 році засновано премію Ніка Голоняка, якою відзначають вчених та інженерів за видатні досягнення в галузі оптики з використанням напівпровідникових пристроїв та матеріалів.
Революційна технологія
Багато аналітиків вже після смерті великого інженера вважають, що винахід тріода, до якого безпосередньо причетний Нік Голоняк, за своєю значущістю можна прирівняти до винаходу колеса. Саме тріод сприяв виникненню світу, який зробив реальним інтернет-телебачення, комп’ютери та багато інших сучасних електронних приладів. Завдяки розвитку саме цього напряму роботи у майбутньому машини зможуть виконувати тонку та складну фізичну роботу замість людини.
Червона лампочка в будь-якій кавоварці повідомляє про те, що кава готова, холодильник вимкнений, а пральна машинка закінчила свою роботу. У 2023 році щомісячно вироблялося близько 30 мільярдів світлодіодів. Але багато експертів упевнені, що це лише початок. За такий короткий час світлодіоди заповнили весь ринок освітлення. У людей з’явилася можливість повною мірою оцінити їхні переваги – мініатюрні розміри, неймовірна довговічність та найголовніше безпека. Світлодіоди здатні працювати лише від кількох вольтів. Вже зараз багато дизайнерів дуже широко використовують світлодіоди для живопису, як прикраса пам’ятників, скульптур, арок, а звичайні люди отримали можливість підсвічувати будинки, автомобілі, квартири. У США вважають, що світлодіоди – революційна технологічна розробка, яка до 2025 року забезпечить скорочення витрат електроенергії на 90%.
Навіть сам Голоняк у випуску Reader’s Degest у 1963 році припустив, що світлодіоди замінять лампу розжарювання Томаса Едісона та покращать якість та ефективність використання світлових джерел. Тож Ніка Голоняка можна назвати великим вченим свого часу. І навіть незважаючи на те, що він ніколи не був в Закарпатській області, все ж в ньому текла українська кров.