У 2016 році свій останній сезон у Прем’єр-лізі України відіграла ужгородська “Говерла”. Причиною цьому стали фінансова криза клубу, а також зміна політичного напрямку країни. Фінанси й дійсно були у катастрофічному стані. Клуб боргував футболістам зарплату та підпадав під санкції від Федерації футболу України. Пройшло багато років, а клуб і досі винен деяким футболістам заробітні плати. Щоправда, цей борг лишиться вічним, адже ФК “Говерла” був визнаний банкрутом, пише сайт iuzhhorod.com.
Попри дуже довгу історію клубу, він зник із футбольної мапи України за лічені дні. Футболісти розірвали контракт, а цілий регіон залишився на деякий час без футболу. Лише у сезоні 2018-19 ФК “Минай” з’явився у Другій лізі України. Через сезон до професійного футболу додалися ФК “Ужгород” та МФА “Мункач”. Але в усіх у пам’яті історичні матчі тієї команди, яка бере свій початок з 1925 року.
Все почалося у “Гнізді”
Саме в ужгородському клубі “Гніздо” зібралися однодумці та любителі футболу. Датована ця зустріч 15 серпня 1925 року. Августин Лавришин, Сергій Єфремов та Теодор Ортутай оголосили про створення нового спортивного клубу “Русь” Ужгород.
Все це відбувалося тоді, коли Закарпатська область входила до складу Чехословаччини. Тож керівники футбольного клубу розглядали можливість грати команді в чехословацькому чемпіонаті. Спочатку вирішили обрати клубні кольори та розробити емблему клубу. Зупинилися на зелено-червоній формі, а на емблемі вирішили розмістити синьо-жовті смуги та червоного ведмедя.
Перший офіційний матч “Русі” відбувся 4 червня 1926 року. Суперником новоствореного клубу стали ужгородські колеги із клубу “ЧсСК” (Чехословацький спортивний клуб). Перемогу святкували тоді представники “ЧсСК” із рахунком 0:2.
У 1930 році футбольний клуб “Русь” переїхав на власне футбольне поле (до цього команда тренувалася на базах Ужгородського атлетичного клубу та Чехословацького спортивного клубу). Власний стадіон команді подарували заможні прихильники клубу, а точніше були зібрані на нього кошти. Ще частину коштів керівництво клубу взяло у позику.
Склад команди був любительським. Це були учні вчительської семінарії, вчителі та службовці. Тренування відвідували два рази на тиждень, а у суботу та неділю обов’язково календарна гра чемпіонату. У 1929 році “Русь” вперше стала чемпіоном Східної Словаччини.
До 1934 року ужгородська команда чотири рази поспіль вигравала чемпіонат Підкарпатської Русі та Східної Словаччини. Через два роки “Русь” перемагає у своїй групі в реорганізованому дивізіоні Словаччини та виходить до фінальних ігор чемпіонату. Здобувши у фіналі перемогу команда “Русь” отримала право на перехідні матчі за вихід до національної ліги. Компанію у фінальній групі склали “Вікторія-Жижков” із Праги, “Градець-Кралове”, “Батя” зі Зліну та “Шумперк” з Меріш-Шембергу.
Національний рівень
Сенсаційно скромний футбольний клуб з Ужгорода фінальні матчі переміг та вперше в історії пробився до національного чемпіонату. Це був унікальний випадок, адже загалом СК “Русь” лишалася командою любителів. Більшість гравців “Русі” були вчителями. З цим фактом також пов’язана одна дотепна історія.
Після виходу до національного чемпіонату виявилося, що на матчі вже треба буде не їздити, а літати. Для більшості вчителів-футболістів це було щось нове, а дехто навіть зізнався, що боїться літаків. У тому ж році вся футбольна Чехословаччина дала команді прізвисько “літаюча команда вчителів”.
Маючи професійний статус у клубі серйозно почали ставитися до розвитку клубу. Василем Федаком була організована секція з футболу серед підлітків, а згодом у команді вже мали чотири юнацькі та чотири дитячі групи. Саме ця спортивна школа виховала таких футболістів як Михайло Михайлина, Василь Гажо та інших.
У передвоєнний час Закарпаття вже було у складі Угорщини, тож команда “Русь” була допущена до футбольної першості країни. Загалом “Русь” зіграла 36 міжнародних матчів, з яких 11 виграла.
Радянське відновлення
Після війни у Радянському Союзі відновлювали спортивне життя Ужгорода. З колишніх футболістів СК “Русь” було створено нову команду “Спартак”. У 1946 році клуб заявили у розіграш першості республіки, де брало участь 36 команд. Одразу ж закарпатці здобули звання чемпіона республіки під керівництвом тренера Бертолона Вейга.
Перемога у футбольній першості дала змогу грати у другій всесоюзній лізі майстрів. Також команда дебютувала у Кубку СРСР, де виграли першу гру проти Ленінградського “Динамо”. У тому ж році ужгородський “Спартак” здобув історичну перемогу над київським “Динамо”.
Цікаво, що ужгородський “Спартак” дуже гідно виступив на всесоюзному рівні, але у 1950 році Радянський футбольний союз вирішив провести реорганізацію змагань і Ужгород знову опинився у першості Української РСР. Це не зламало закарпатських футболістів, і вони здобули перемогу у зональних іграх і стали вдруге чемпіонами УРСР. Паралельно “Спартак” здобув і Кубок УРСР, вигравши у фіналі “Металург” із Запоріжжя.
Знову на “Спартак” очікувало підвищення у класі. Але новий сезон у першості Радянського Союзу для ужгородців розпочався невдало. Команда зайняла у своїй групі останню сходинку, а в перехідному матчі поступилися команді “ОДО” із Києва. У 1953 році “Спартак” знову став чемпіоном України й був включений у клас “Б” (футбольна першість СРСР) команд майстрів.
У 1961 році команду було перейменовано на “Верховину”. Усі найкращі результати команди були вже позаду. Через десять років “Верховина” запам’яталася лише тим, що змінила назву на “Говерлу”. У 1972 році “Говерла” виборола срібло серед команд другої ліги української зони. У 1982 році на команду знову чекало перейменування. Вона стала “Закарпаттям”, але досягнень високих цей клуб у радянські часи не мав.
Блукання у Першій лізі України
Після розпаду Радянського Союзу в Україні організували власну систему внутрішнього чемпіонату. ФК “Закарпаття” опинився у Першій лізі України. У сезоні 1992 команда посіла п’яту сходинку. А далі на команду чекала постійна боротьба за виживання.
У 1993 році команда посіла 16-те місце із 22 команд. Через рік – 14-те з 20 команд. Було зрозуміло, що в Ужгороді про Вищу лігу можна лише мріяти. Команда з року в рік уникала дивом вильоту, а у сезоні 1997-98 цього зробити не вдалося.
Як виявилося згодом, ужгородське “Закарпаття” (яке встигло змінити назву на один сезон, але потім повернути її) єдиний раз у своїй історії зіграє у Другій лізі України. У сезоні 1998-99 команда стала переможцем ліги та знову підвищується в класі.
Сенсаційний сезон
Закарпатський клуб, після повернення до Першої ліги, дуже невдало починає новий сезон. Команда посідає 13-те місце із 18 команд. Саме це місце врятувало футболістів із “Закарпаття” від вильоту. А вже через рік ужгородців ніби підмінили. Вони святкували у чемпіонаті перемогу за перемогою. У підсумку друге місце в Першій лізі і вихід до Вищої ліги України.
Це було неймовірним досягненням, адже команда з Ужгорода усі роки не була ніколи претендентом на вихід в еліту українського футболу. Щоправда, сезон у Вищій лізі команда провела лише один, а за його підсумками посіла останню сходинку та вилетіла назад до Першої ліги.
Команда ліфт
Логічне прізвисько команда отримала після сезону 2003-04. Команда знову вийшла до Вищої ліги, але через два сезони вилетіла. І все. Далі “Закарпаття” вигравало Першу лігу України, але у Вищій ставала головним невдахою чемпіонату. Через це блукання вверх вниз команду й назвали “ліфтом”.
У 2011 році в команді змінилося керівництво. Вирішили змінити назву клубу на “Говерла”. Команда тоді грала у Першій лізі України, але одразу ж підвищилася в класі. Статус команди ліфта від клубу ніхто не перейняв. У елітному дивізіоні на команду знову чекала невдача, і вона опинилася у зоні вильоту. Але тут свої корективи внесла фінансова складова інших клубів. Труднощі виникли у криворізького “Кривбасу”, і його зняли з чемпіонату, а “Говерлу” лишили.
У сезоні 2015-16 “Говерла” мала велику заборгованість перед футболістами. Клуб ледь-ледь допустили до чемпіонату України. Між керівництвом клубу та ФФУ був підписаний меморандум стосовно врегулювання фінансових проблем клубу, але нічого не змінилося. На наступний сезон у команди відібрали професійний статус, та відмовили у наданні ліцензії на участь у Прем’єр-лізі України. Так і закінчилися історія цього футбольного клубу.