На жаль, війна – це справді трагічна реальність нашого теперішнього життя. Там, де для багатьох, здавалося б, те залишилося в минулому, знову почався жах, пише сайт iuzhhorod.com. Але не забуваймо про беззаперечну силу української нації, яку ще ні один ворог не спромігся знищити й, ми віримо, кращі часи настануть і все буде по-справжньому добре.
Передумови побудови бомбосховищ в місті
Ймовірно, багато хто не знає про той факт, що ще в роки Другої світової війни Ужгород також зазнав бомбардувань. На жаль, під час чи не найпершої атаки загинуло аж 55 людей. Та й не дивним було бачити, як тільки-но почувши сигнал повітряної тривоги, схвильовані мешканці міста й закарпатці загалом хутчіш вирушали до укриттів. Це, уявіть собі на хвилину, події 1944 року, але тоді все обмежувалося лише розвідувальною діяльністю.
Чи не кожному сучасному громадянину України знайоме відчуття звикання до постійних тривог, що не перестають дошкуляти цілодобово. От тому ви з легкістю відображите подібну картинку в власній уяві, адже в один момент ужгородянам надокучило бігати до бомбосховищ і в найпотрібніший час те стало фактично пасткою для багатьох людей.
27 серпня 1944 року – саме цей день дав зрозуміти жителям Ужгорода всю серйозність ситуації. Одинадцять бомбардувальників з численними бомбами: одинадцять двісті п’ятдесяти кілограмових, двісті п’ятдесят, порівняно з попередніми невеликих, восьми-десяти кілограмових спричинили 50 хвилин справжнього жаху й значні втрати ні в чому невинних місцевих.
Початок формування бомбосховищ в місті сягає ще 1941 року, коли громадяни закликали прибрати в підвальних приміщеннях будинків, помістивши туди 100 літрів води і пісок зокрема. Авжеж це майже всі проігнорували, та влада, потурбувавшись про захист, створила спеціальну комісію щодо перевірки готовності укриттів. Таким чином довелось вжити певних заходів, оштрафувавши у 3-5 тисяч пенґо понад 80 господарів приміщень.
Обладнати спеціальні бомбосховища можливості як такої не було, та альтернатива знайшлась досить швидко. Цікаво, як то? Все тому, що підвальні приміщення були чи не в кожній житловій будівлі, а необхідним стало тільки прибрати їх та підготувати елементарні умови для людей. Також власник підвалу мав додати табличку “Укриття на … осіб”. Крім того, існували й значно просторіші бомбосховища, про які ми розповімо вам далі.
Наймасштабніші укриття Ужгорода ХХ століття
- “Совине гніздо”, “Богольвар” чи “підвали Ракоці” – усе це одна споруда, а саме старовинна пивоварня, яка, до речі, збудована ще у 1781 році. Спроєктована будівля таким чином, що її нижня частина слугувала де-факто великим погребом, а верхня – власне пивзаводом. Цікавим фактом зазначимо й те, що значної популярності закарпатське вино набуло у 18 столітті. Тільки от пізніше доля була вже не такою поблажливою.
Спочатку, демонтувавши обладнання, приміщення використовувалося як готель, далі – як училище й як столярна школа потім. З’явився тут і винний бар на початку 20 століття, та справжня фантастика те, як фрагмент історичної частини будівлі залишився цілим, адже у 1940 роках її просто-напросто почали руйнувати. Це й спричинило незадовільний стан приміщення впродовж десятків років, допоки у 2011 “Совине гніздо” не відреставрували.
З початку повномасштабного вторгнення ворога до нашої держави це місце, де допомагають людям, які змушені залишити свою домівку, щоб зберегти життя рідних. Центр гуманітарної допомоги розташований за адресою вулиця Ференца Ракоці, 2.
- Королівський підвал, а також винниця Мора Браундельфа, що довгий час служила рестораном “Скала”, таким знайомим жителям міста й туристам зокрема. За часів Другої світової війни саме це місце було сховком для людей з вулиці Собранецької й прилеглих. Підвальні приміщення станом на 2024 рік мають зовсім нефункціональний стан, але в той період п’ять сотень людей спокійно помістилися б туди.
- Крипта греко-католицького собору неодноразово ставало прихистком для жителів Капітульної та прилеглих вулиць, хоч офіційного статусу міського укриття ніколи крипта не мала.
