Італійський винахідник Леонардо да Вінчі ще у 1505 році написав трактат “Кодекс про політ птахів”. Саме у ньому він пропонує світу проєкт апарата, який був схожий на сучасний дельтаплан. У своїх дописах да Вінчі писав про можливі подорожі шляхом польотів. Та у XVI столітті такі теорії від винахідника здавалися людству безумством, пише сайт iuzhhorod.com.
У 1714 році була висунута перша концепція планера, який після його розробки існував більше як розвага, ніж засіб пересування. Людину перші планери підняти не могли, та й використання такого літального апарата у практиці було практично неможливим. До слова, мало пройти понад 100 років, поки не з’явився планер, який зміг підняти людину. Створив його англійський винахідник Джордж Кейлі.
Людство почало розуміти, що можна створити транспорт, який зміг би перевозити людей та вантаж. На початку XIX століття був створений перший літак із паровим двигуном, але піднятися у повітря він так і не зміг. Основною причиною стала велика вага борта, на який не вистачило потужності парового двигуна.
Початок нового XX століття супроводжувався багатьма відкриттями. Не оминули вони й авіарозвиток. 17 грудня 1903 року у США презентували перший літак, який зумів відірватися від землі разом з людьми. Побудували апарат брати Орвіл та Вілбер Райт. “Флаєр” (така назва літака) відірвався від землі та протримався у повітрі 59 секунд. Пролетів тоді перший в історії літак 260 метрів. З того часу авіапромисловість почала розвиватися.
Аеропорти в Україні
Спочатку літакам не потрібно було спеціальних майданчиків для злетів та посадок. Обмежувалося все трав’янистими полями. Наприклад, в Закарпатській області місця для посадок перших літаків та вертольотів були підготовлені в кількох містах. Робили це ще з часів Австро-Угорщини.
Коли Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини, почалося будівництво ужгородського аеропорту. В Ужгороді його побудували у 1928 році. На той момент на території сучасної України вже діяли летовища у Харкові, Києві, Полтаві та Кропивницькому, Одесі.
У Львові діяв військовий аеропорт з 1914 року. Для цивільних польотів його почали використовувати у 1922 році. Згодом у Львові прийняли рішення будувати новий аеропорт, а старий закрили через невідповідність стандартам, які диктував авіарозвиток.
Під час Другої світової війни авіація себе зарекомендувала як надійний спосіб атаки та оборони. По завершенню військових дій радянська влада розпочала розбудову авіабаз на території всього Радянського союзу. Так з’явилася авіабаза й у Мукачеві.
Функціонування авіабази
У Мукачеві авіабаза функціонувала для дислокації 92-го винищувального авіаційного полку. Цей полк був сформований ще у 1940 році і розміщувався на базі у місті Умань. За часів Другої світової війни змінював дислокацію кілька разів. Це були міста Броди, Луцьк, Тернопіль, Чернігів, Яготин, Івано-Франківськ, Стрий та інші.
В Мукачеві дислокація полку розпочалася із жовтня 1951 року. З того часу на авіабазі виконувалися лише навчальні польоти. Загалом за увесь час функціонування авіабази був здійснений лише один невдалий політ, який завершився падінням літака МіГ-21. Датований цей інцидент 21 березня 1969 року.
Летовище у Мукачеві вважалося найкращим серед прикордонних міст, адже через свою розвинуту інфраструктуру мало здатність приймати вантажні та пасажирські літаки типу Іл-62, Іл-76 та навіть Боїнг-737.
До 1993 року авіабаза продовжувала функціонувати у звичному режимі, але після набуття Україною незалежності аеродром у Мукачеві вирішили закрити. На 92-й полк чекала реформа та переїзд до Василькова Київської області. Лише у 1996 році Міністерство оборони передало авіабазу у власність Закарпатської області, яка у підсумку визнала аеродром у Мукачеві не лише військовим, а й цивільним.
Катастрофа Ан-24
Військовий аеропорт в Мукачеві часто використовували для прибуття літаків, які через погодні умови не могли сідати в Ужгороді. Крім того, у 70-х аеропорт в обласному центрі страждав через незадовільний технічний стан злітної смуги. Було вирішено декілька рейсів відправляти до Мукачева.
Таким став і рейс Н-75, який виконував внутрішній пасажирський політ за маршрутом Київ — Івано-Франківськ — Ужгород. 6 січня 1974 року ужгородський аеропорт вже не приймав рейси. Усі польоти приймали у Мукачеві. Диспетчер у місті над Латорицею повідомив, що аеропорт не зможе прийняти рейс Н-75 через несприятливі погодні умови. На той момент літак вже був у Івано-Франківську.
О 14:51 літак Ан-24 вилетів з аеропорту Івано-Франківська та попрямував згідно з курсом до Мукачева. Весь цей час командир судна спілкувався із диспетчером у Львові, який повідомляв про погодні умови та якої висоти триматися борту. Вже о 15:09 літак пролетів проміжний пункт та перемкнувся на зв’язок із диспетчером в Мукачеві.
На жаль, того дня на Закарпатті була дуже погана погода. Небо затягнуте шарувато-купчастими хмарами, а видимість становила 1100 метрів. О 15:14, пролетівши пункт прольоту Середнє, екіпаж прийняв рішення спускатися. Політ вже тоді здійснювався на висоті 2100 метрів. Спустившись ще нижче, екіпаж увійшов у щільну хмарність, що не дало змогу наблизитися до аеропорту. Потрібно було заходити на ще одне коло, а потім ще на одне. Вже після третього розвороту сталося непоправне. О 15:24 екіпаж зайшов на четверте коло і вийшов на посадковий курс. Знову ж таки, погана видимість та дії пілотів призводять до того, що літак спочатку втрачає швидкість, а потім знову набирає. За 200 метрів над землею пілоти спробували вирівняти літак відхиливши кермо висоти вниз. Це спричинило те, що судно круто нахилилося носом до землі, а коли спробували підняти кермо вверх, то літак опинився під кутом сімдесят градусів.
О 15:25 літак падає, зачепивши електричні дроти на стовпах. Врізавшись у ґрунтову дорогу, зірвався, а 24 особи на борту загинули. Після розслідування катастрофи у Міністерстві авіапромисловості повідомили, що причиною аварії стали відсутність попередження екіпажу про вихід стабілізатора на кути, які близькі до критичних показників, відсутність бортової інформації про наявність обмерзання літака. Експерти пояснили, що, можливо, поява криги на стабілізаторі могла викликати нестабільну роботу двигунів при виконанні маніпуляцій зі штурвалом.
Функціонування аеропорту
Після розформування військової бази аеропорт в Мукачеві існував хіба що на папері. Було навіть створено комунальне підприємство “Міжнародний аеропорт Мукачево” у 2005 році. Але з того часу навколо аеропорту лише ходили дискусії в кулуарах владних кабінетів.
У 2012 році говорили, що Міністерство оборони зацікавлене у відновленні роботи авіабази у Мукачеві, але місцева влада відмовилася передавати територію на баланс міністерства. Через три роки у місті приймають рішення ліквідувати комунальне підприємство.
Зрозуміло, що тривале невикористання аеропорту призвело до його руйнування. У місті неодноразово спрямовували кошти на підтримання комплексу аеродрому, але мови про обслуговування польотів не було.
У 2018 році Міністерство інфраструктури повідомило про плани будівництва аеропорту в Мукачеві. Такі розмови ще раз підіймалися у 2019 та у 2020 роках. Але поки це лише залишилося на рівні планів.