Багато українців вважають, що історія – нудна наука, яка розповідає лише про пригноблення української нації. Проте насправді це надзвичайно загадковий предмет, який приховує мільйони таємниць наших предків. До прикладу, історія відомого гетьмана Війська Запорозького Павла Полуботка, який передав золото на зберігання до банку Великої Британії та наказав повернути українцям, коли ті здобудуть незалежність. Козак вірив, що його надбання допоможуть майбутньому поколінню побудувати країну мрії. Історія нашої країни – це скриня таємниць, кожен регіон досліджують археологи та щоразу дивують світ своїми новими знахідками, пише сайт iuzhhorod.com. Але чи знали ви, що історія України розпочалась саме у Закарпатській області? Зараз ми розповімо, які археологічні артефакти підтверджують цей факт.
Найдавніші археологічні знахідки
Історія – це наука, що вивчає минуле людства, тобто поки немає людини на певній території – немає й історії. Згідно з дослідженням вчених, на теренах України перша людиноподібна істота з’явилась близько мільйона років тому на території сучасної Закарпатської області, у селі Королеве Берегівського району. Саме тут археологи знайшли найдавніші знаряддя праці, які використовувались первісними людьми. Серед знахідок було кам’яне ручне рубило, яке застосовували під час полювання. У цей час на території України мешкали пітекантропи, які об’єднувались у первісні людські стада, адже разом було легше полювати на велику здобич. Древні люди не носили одягу, своєю зовнішністю нагадували мавп, не вміли розмовляти, але добре спілкувались звуками, жестами та мімікою.
Ручне рубило у селі Королеви археологи знайшли у 80-х роках XX століття. Саме з цього моменту історики та дослідники з усієї Європи активно вивчали артефакти. Археологи детально дослідили концентрацію нуклідів, передали свої записи досвідченій команді геохронологів, які згідно з методом датування, підрахували, що знаряддя праці є найдавнішою пам’яткою, якій 1,4 мільйона років.
Вчені стверджують, що артефакти, знайдені на теренах палеолітичної стоянки Королеве, є найдавнішими артефактами не лише в Україні, а й у Європі. Дослідження свідчить про те, що саме з території Закарпатської області людська нога ступила до європейських країн. Можна сказати, що це перша подорож первісного українця до Європи. До цього на території Іспанії та Франції були знайдені знаряддя ручної праці, які використовувалась 1,2 мільйона років тому.
У той самий час на території Мукачівського району, а саме у селі Руське, археологи знайшли зуб мамонта. Вага знахідки перевищує чотири кілограми, а вік становить приблизно тридцять тисяч років. Цей артефакт свідчить про те, що на теренах Закарпатської області мешкали мамонти.
Кельтський посуд та перші монети
Кельтські племена проникли на територію Закарпаття у третьому столітті до нашої ери. Саме цей народ приніс у наш край гончарство, якому вони навчились у греків. Тому під час археологічних розкопок історики часто знаходили на теренах нашої області уламки давнього посуду, глиняні чи бронзові статуетки, а також перші монети. Археологічна пам’ятка, яка являє собою залишки поселень кельтів, називається Галіш-Ловачкою та розташована на однойменній горі Ловачка у Мукачівському районі. Саме тут археологи знайшли формочки для монет та унікальний графітовий посуд.
Ще однією важливою знахідкою вважаються гончарні печі, які діяли на території Берегівського району у районі річки Лужанки. Археологи знайшли аж сто двадцять печей такого виду, адже така кількість не притаманна для тогочасних варварських племен, проте нині цю знахідку називають надзвичайно вагомою та колосальною.
Також в Ужгороді, а саме на території Замкової гори, науковці віднайшли монету, яку офіційно визнано найдавнішою середньовічною нумізматичною знахідкою, що була помічена на теренах замку.
Артефакти, знайдені в селищі Мала Копаня
Найбільш дослідженим у Закарпатській області вважається село Мала Копаня, що розташоване у Виноградівській громаді Берегівського району. Починаючи з 1977 року, у селищі щорічно проводять археологічні розкопки. Тут археологи уже знайшли дорогоцінні артефакти, зокрема кухонний посуд племен даків, що проживали на території Закарпаття з першого століття до нашої ери до другого століття нашої ери. Серед знахідок також були три монети, які вважаються унікальними, адже були знайдені лише в цьому регіоні. У світі більше таких немає, тому їх і називають монетами типу Мала Копаня. Дослідники знайшли також столовий посуд, що манерою нагадує грецький, ритуальні речі, предмети побуту, прикраси, а також одяг.
Серед унікальних прикрас науковці помітили й фібули – англійські застібки, а також заготовлення брошок, сережок та намиста, що свідчило про діяльність ювелірної майстерні на теренах села Мала Копаня. Крім цього, у селищі знайшли зачатки скломайстерні, а це свідчить про розвиток різних ремесел навіть серед представників варварських племен. Цей факт добре доповнюють помічені під час розкопок скляні бусинки та фрагменти скляних браслетів. Також археологи знаходили звичні знаряддя праці, сільськогосподарські речі та уламки предметів домашнього вжитку.
Найбільша золота знахідка на Закарпатті
Найбільшою золотою знахідкою на території Закарпатської області вважають нашийну прикрасу торквес, яка була знайдена у селі Мала Копаня. Вага намиста становить п’ятсот сорок чотири грами, а вміст золота у дорогоцінному виробі налічує 94,52%. Зроблена прикраса зі сплаву уральського та трансільванського золота. Проте варто зауважити, що торквес зберігся не у первинному стані, тобто археологам вдалось віднайти лише фрагменти намиста. Але це було надзвичайно важко, адже уламки були розкидані по всьому Малокопанському сакральному комплексі.
Торквес був не лише прикрасою, саме він слугував предметом, що підкреслював соціальний статус та багатство власника. Науковці добре дослідили знайдене намисто та прийшли до спільно висновку, що торквес швидше за все належав вождю або дуже знатній та наближеній до нього особі. Адже візуальний вигляд намиста нагадує прикрасу, що зображена на мармуровій статуї галльського вождя.
Торквес знайшли порубаним у сакральному центрі невипадково, адже це пов’язано із древнім ритуалом. Швидше за все, саме тут проводились поховання та інші обряди. Можливо, власник прикраси помер, а в його пам’ять прикрасу розділили та заховали поряд.
Загалом, дакійська прикраса складається із чотирьох переплетених золотих прутів діаметром від дев’яти до десяти міліметрів. Всередині намиста красується тоненький різьблений дріт. А от кінцівка торквеса нагадує півкулю з декількома виступами та невеликим отвором для застібки.
Наша земля приховує від нас безліч таємниць, проте завдяки дослідникам історії, досвідченим археологам та науковцям ми можемо пізнавати минуле нашої держави та милуватись унікальними знахідками, якими колись користувались наші предки у звичайному побуті. Історія та археологія відкривають для нас завісу життя стародавнього світу, традицій та звичаїв давніх племен, звички та чудернацький спосіб життя перших людей на території нашого краю.