Це ім’я знають усі хірурги Закарпаття та студенти медичних навчальних закладів. За його книгами та науковими статтями вчаться сучасні лікарі, його й досі згадують вдячні пацієнти, яким Олександр Фединець врятував життя, пише сайт iuzhhorod.com. Тож сьогодні розкажемо про цього корифея закарпатської хірургії: про його життєвий шлях, активну громадську діяльність та неоціненну спадщину, яку Олександр Васильович Фединець залишив нащадкам.
Родина, дитинство та навчання
Народився майбутній видатний лікар 13 червня 1897 року у селищі Малий Раковець в Іршавському районі. Розказують, що родина Фединців прийшла на Закарпаття із Львівщини, з-за перевалу. Привабили їх тоді мальовничі природа, благодатні поля, гори, широка толока для випасу худоби, а також Хуст, де завжди кипіла жвава торгівля.
Взагалі у родині Фединців завжди всі прагнули до пошуку кращої долі, розвитку та відкриття нових обріїв. Так, наприклад, прадід Олександра — Петро — свого часу забрався аж до Америки. Там він здобув досвід роботи на заокеанських фермерських полях, який потім передавався від покоління до покоління. До речі, з тим Петром сталася кумедна історія. Коли вони поверталися з Америки з іншими заробітчанами, всім дали по гальбі пива (напій був доданий до вартості квитка), а прадіду Олександра дали келих молока, бо прийняли його за підлітка, хоча чоловіку було тоді вже 27 років. Майже всі представники роду Фединець мали вигляд молодший за свій вік й міцне здоровʼя та доживали до глибокої старості.
Дід Афанасій також був землеробом, мав чотирьох синів. Один з них — батько Олександра Фединця — Василь. І знову історія повторилася: землероб, велика родина (у Василя було шестеро дітей) та жага до підкорення нових земель. Василь Фединець, окрім того, що добре порався у полі, був доволі освіченим й розумним, вмів писати, читати та знав декілька мов. Тож через деякий час після переїзду до Малого Раківця він став бировом села (старостою).
Олександр брав приклад з батька, старанно вчився та працював на землі. Після закінчення початкової сільської школи хлопець продовжив навчання вже у Виноградові, а у 1915 році вже закінчив ужгородську гімназію.
Статтю про секрети здоровʼя предків читайте за посиланням.
Рішення стати лікарем та медичний університет
Продовжити навчання Олександру завадила війна. Його відразу забрали до армії — воювати за Австро-Угорщину. На фронті Фединець отримав тяжке поранення — куля потрапила у легені. Лікування було довготривалим, а одужання дуже повільним. У шпиталі Олександр отримує сумну звістку — вдома помирає його матір, якій було лише 40 років. Причиною смерті теж були уражені легені, але у тому випадку — запаленням.
Пізніше хірург Фединець розповів, що саме тоді він вирішив для себе, що хоче стати лікарем та допомагати людям боротися за життя. Тож після війни Олександр вступає до медичного факультету Будапештського університету. Там він знайомиться з Гаврилом Даниловичем, Миколою Долинаєм, Миколою Різдорфером та Антіном Бращайком.
Невдовзі почалося активне впровадження українських навчальних закладів у Чехословаччині. Одразу відкрили три вищі українські школи: Український вільний університет та Український педагогічний інститут у Празі, в також Господарську академію у Подебрадах.
Водночас було затверджено державні субвенції від чехословацького уряду для українців, які вже розпочали навчатися в інших закладах. Головною метою було зосередити освітню перспективну молодь у Чехословаччині, перетягнув студентів звідусюди. Українським студентам не тільки платили стипендію, а й всіляко сприяли науковій діяльності та розвитку за кордоном. Не дивно, що багато українців скористатися такої привабливою можливістю. Серед них був і Олександр Фединець, який перейшов до Карлового університету у Празі.
Перші операції
У 1924 році Олександр закінчує університет, його направляють до Мукачева. Вже через два роки успішної практики Фединець робить вперше на Закарпатті пряму гемотрансфузію.
Слава про талановитого молодого лікаря ширилася навкруги. У 1928 році його запросили асистентом на кафедру медичного факультету Братиславського університету. Там Олександр мав змогу вчитися у засновника чехословацької хірургії — Станіслава Костліви. Тоді ж Фединець починає публікувати свої перші дослідження й медичні статті. У 1932 році він повертається до Мукачева та стає завідувачем хірургічного відділення. Ще через 4 роки він обіймає таку ж посаду, але вже в Ужгородській міській лікарні. У звіті мерії того часу було написано: «Місто багато виграло, оскільки найменований мав репутацію чудового хірурга, тому хворі масово прибували до Ужгородської лікарні навіть із віддалених місцевостей країни».
Активна громадянська позиція
Починаючи зі студентських років, Олександр Фединець ніколи не був осторонь суспільного та громадського життя. Брав участь у наступних студентських організаціях: «Кружок соціяльної помочі підкарпатських студентів» та «Союз підкарпатських високошкільних студентів». Також активними членами тих організацій були Антін Бращайко й Микола Різдорфер. Повернувшись у рідний край, всі вони стали громадськими діячами Карпатської України.
В Ужгороді Олександр Фединець був активним членом товариства «Просвіта», він постійно робив великі пожертви, часто відвідував театр, концерти рідної пісні та купував українські часописи.
У 1937 році Фединець був учасником й членом президії Всепросвітянського з’їзду в Ужгороді. Після того як Закарпаття стало частиною Угорщині, хірург переїхав працювати до лікарні в Карпатський Севлюш (нині Виноградів) й став на чолі Комори хірургів Карпатської України. Він казав: «Я в Ужгороді не залишуся, своє знання, свою практику хочу присвятити моєму народові і залишаю все, беру палицю в руки і йду туди, де мій народ, бо я є свідомим українцем і гордий на те, що можу називатися членом того народу, з якого походжу».
Слава про лікаря-чарівника
Олександр Фединець був хірургом широкого профілю. Він робив не тільки загальнохірургічні втручання, також виконував урологічні, гінекологічні, отоларингологічні операції. По всьому Закарпаттю ширилися розповіді про неймовірного лікаря, який рятував людей, що постраждали від нещасних випадків, страждали довгими роками на тяжкі хвороби та отримували найскладніші травми, за які не бралися інші лікарі.
Фединець не боявся складних випадків та відповідальності. Якщо був якийсь відсоток на звільнення пацієнта від страждань, він робив операцію. До хірурга із «золотими пальцями», як його тоді називали, приїжджали хворі з Чехословаччини, Польщі, Угорщини та Румунії.
Під час Другої світової війни Олександр Фединець працював день і ніч. Не відчуваючи страху та втоми, лікар оперував, передавав підпільникам необхідні ліки й перевʼязувальні матеріали, сам кілька разів відправлявся до партизанів оглянути поранених та хворих.
Працьовитість та самовідданість цього хірурга дійсно вражає. Часто за добу він мав по 10-15 хірургічних втручань, а за всю медичну практику провів близько 40000 операцій.
Фединець — педагог та науковець
У 1952 році Олександр Фединець очолив кафедру загальної й факультетської хірургії Ужгородського державного університету. Через три роки він перейшов до кафедри госпітальної хірургії, якою керував 20 років.
Попри шалену зайнятість в операційних, Фединець завжди прагнув до педагогічної діяльності та закликав колег ділитися досвідом. З цією метою він заснував та очолив обласне наукове товариство хірургів Закарпаття.
У 1962 році Фединець стає першим професором-хірургом.
Його найвагоміші наукові роботи присвячені хірургічним проблемам виразкової хвороби й кишкової непрохідності, біліарної системи й простати, етіології, лікуванню захворювань щитоподібної залози та оперативному лікуванню туберкульозу.
Професор постійно тримав звʼязок з вченими-хірургами України та закордону. Паралельно вів активну наставницьку діяльність, підготував 12 докторів та кандидатів медичних наук.
За наукові досягнення Фединець був нагороджений золотою медаллю Братиславського університету ім. Я. Коменського, медаллю Кошицького університету ім. П. Й. Шафарика. Також він має звання заслуженого лікаря та заслуженого працівника вищої школи України, багато орденів, медалей та відзнак.
Багата спадщина
Олександр Фединець зробив величезний внесок у розвиток медицини. Він вивчив 3000 лікарів, врятував незчисленну кількість людських життів, опублікував 117 наукових праць, кожна з яких присвячена важливому відкриттю або має значну практичну цінність.
Помер видатний лікар в Ужгороді, не доживши до свого 90-річного ювілею лише місяць. Поховали професора на Кальварії. Він залишив після себе дійсно визначну школу закарпатської хірургії.
Після смерті Фединця на сесії Малораковецької сільської ради було вирішено назвати вулицю, де він народився й виріс, на його ім’я. А з нагоди 105-ї річниці з дня народження у рідному селі хірурга встановили меморіальну дошку на амбулаторії загальної практики сімейної медицини. На ній викарбувано:
«Талант і життя, дані Богом, він присвятив лікуванню людей».
Біографію ще одного видатного лікаря з Ужгорода — Андрія Новака — читайте у статті.