Постать Кароя Месароша для Закарпаття є визначною, хоч він і був корінним угорцем. Саме Месарош в Ужгороді відкрив першу типографію, написав історію міста, а також заснував кілька газет, пише сайт iuzhhorod.com.
Для угорців він герой, який висвітлював усі події повстання 1848-49 років. Крім цього, він був письменником, краєзнавцем та юристом. Його твори відігравали значну роль у здобутті державності угорцями. Але поразка революціонерів зіграла злий жарт із письменником та журналістом, яка коштувала йому кар’єри.
Юні роки майбутнього журналіста
Карой Месарош народився 20 липня 1821 року у місті Гайдудорог, Угорщина. Його батьки були бідняками румунського походження. Батько помер від холери, коли Карою було 10 років. Мати спочатку намагалася виховувати дитину сама, але у підсумку дозволила всиновити його греко-католицькому священнику Деметеру Керекешу.
Вже у 5-річному віці Карой вмів читати та писати. Дуже сильно любив казки. Спочатку їх просто читав, а потім почав їх придумувати. У 8-річному віці пішов до школи, де був одним із найстаранніших учнів. Запрошували малого Месароша на міські заходи, де хлопчина декламував казки та оповідання. А вже підлітком підробляв репетитором у заможних родинах, вчивши дітей писати та читати.
Заробляв кошти Карой не лише репетиторством. Дуже часто приходив допомагати дзвонареві у греко-католицькій церкві, а у школі нелегально працював кочегаром. До речі, підробляючи у церкві, Карой і познайомився зі священником Керекешом. Дуже курйозний випадок стався у той момент, коли дзвонаря відправили за ґрати через дрібне хуліганство. Священник прийшов до церкви і почув, що дзвони грають. Коли він піднявся у дзвіницю, то побачив малого Кароя, який зізнався, що підробляє у церкві.
Керекеш взяв Кароя Месароша під свої поруки. Прийомний тато допоміг Месарошу здобути якісну освіту. Навіть возив його до видатних вчителів Дебрецена. Підліток Карой вже тоді писав про неприязнь до заможних людей.
Перед випускним класом прийомний батько Кароя серйозно захворів. Проаналізувавши своє фінансове становище, зібрав усіх своїх дітей (а їх було 5 і всі прийомні) і повідомив, що навчатися зможе лише одна дитина, і це — Карой Месарош. Так майбутній письменник та журналіст поїхав до Дебрецена. Там він відучився три роки, а потім почув, що прийомний тато більше не зможе фінансувати навчання.
На щастя, Месарош мав вже на той час дуже багато друзів. Саме однокурсники запропонували йому підробіток на репетиторстві. Навчальний рік він завершив з відзнакою, але радості вона не принесла, адже в рідному місті помер Деметер Керекеш.
Хвороба Кароя Месароша
Після смерті прийомного тата Карой залишився у Дебрецені. Розумів, що повертатися додому сенсу немає, адже у рідному місті лишилася матір, яка й так не могла годувати менших братів та сестер. Карой Месарош разом з одногрупником Петром Співаком вирішили перебратися до Кракова. Там вони бажали вивчати російську мову та знайти роботу педагогами у Росії. На дорогу у них грошей не було, а тому вирішили йти до міста пішки. Так подолали шлях до міста Токай, але були змушені повернутися до Дебрецена через погіршення здоров’я Кароля Месароша.
Через три місяці у Месароша розвинулася ангіопневмонія і його відправили додому у рідне місто. Хвороба була настільки важкою, що матір Кароля вже замовила і труну, але через пів року письменник та майбутній юрист почав одужувати. Як тільки йому стало краще, він повернувся до Дебрецена. Там познайомився із лікарем Юзефом Цебоком, який пообіцяв вилікувати хлопця, якщо той візьметься за навчання його дітей.
Від хвороби він відходив ще довго. Кілька разів потрапляв до лікарні, але все ж таки зміг повернутися до останнього класу гімназії та розпочати свої перші серйозні роботи.
Вміння писати
Вже будучи в останньому класі гімназії, Месарош познайомився із вчителем поезії Ласлом Алайошем. Саме той розпізнав талант Месароша до художньої літератури. Вчитель надіслав до Національної газети в Пешті деякі твори Месароша, які були одразу ж надруковані.
Ім’я Месароша стало відомим на національному рівні. Його запрошують на провідні зібрання вчителів Дебрецена. На одній із таких зустрічей він знайомиться з відомими релігієзнавцями, які запрошують його до різних релігійних семінарій. З усіх пропозицій Карой Месарош приймає запрошення єпископа Ужгородського Вазула Поповича продовжити навчання в греко-католицькій семінарії, яка запропонувала молодому письменнику стипендію. У 1839 році Месарош переїжджає до Ужгорода, де його офіційно приймають до лав студентів.
Через деякий час Месарош просить переводу на навчання до Пешта, і єпископ задовольняє прохання. На стипендію з Ужгорода Карой їде додому, аби попрощатися з мамою, а у підсумку вирушає до Пешта, де на нього чекало продовження навчання та перша робота.
Одразу ж після популярності журналіста запрошують на роботу дописувачем у пештських газетах. Крім цього, йому вдається влаштуватися на роботу вчителем у панському домі. Все це він поєднував із навчанням на факультеті мистецтв у Пештському університеті.
Юридична справа
Закінчивши перший курс університету, Месарош вирішує вивчитися на юриста, аби заробляти гроші на життя. Вивчати право поїхав до Печського університету, а навчання у Єпископському ліцеї залишив. Вже під час навчання на новому місці видає свою першу книгу “Нариси життя”, тираж якої був повністю розпроданий.
У 1843 році Месарош переїжджає назад до Пешта. Тут він розпочинає юридичну практику і досягає у ній високих результатів. Також склав іспити в Реформатській юридичній академії в Кечкеметі. Після закінчення академії на Кароя знову чекає практика. Лише вона дозволить Месарошу отримати ліцензію адвоката, але стажування не оплачувалося, тож паралельно потрібно було повертатися до журналістської роботи.
У 1846 році Карой Месарош з відзнакою склав іспит та став професійним адвокатом. Одразу ж бажав відкрити адвокатську контору у Пешті. Та відсутність юридичної репутації та досвіду одразу ж відкинув цю ідею. Повернувся до газетної справи. Вже у ті часи на території Угорщини панували революційні настрої. Месарош починає про це писати на замовлення редакторів. Звинувачувався навіть у державній зраді за свої політичні погляди, але справа до суду не дійшла через відомість письменника та журналіста.
Через кілька місяців Месарош вирішує закінчити журналістську діяльність та повернутися у рідне місто Гайдудорог. Там він планує відкрити адвокатську контору. Але ці плани ламає парламентар Генрік Зічі, який повідомив Кароя про призначення заступником прокурора округу Мосон.
Революція 1848-49
Революцію Карой Месарош зустрів у Пешті. Там його попросили писати статті для консервативних газет “Figyelmező” та “Budapesti Híradó”. Крім цього, Карой Месарош був одним із засновників політичної групи “Товариство рівності”, яка відстоювала принципи утопічного соціалізму.
Восени 1848 року в Угорщині було сформовано перший революційний уряд. Кароля Месароша призначили контролером урядового поштового відомства. Крім того, Месарош заснував газету “Майбутнє”, яка писала про громадянську соціальну рівність.
Революційні настрої почали зупиняти зброєю. Вже тоді Карой Месарош дізнався, що захворів на епілепсію та лікувався у місті Арад, Румунія. Після виходу з лікарні він поїхав до Пешта, де йому довелося продати все майно, а згодом тікати зі столиці Угорщини, щоб уникнути репресій з боку імперської влади.
Переїзд до Ужгорода
Восени 1849 року Карой Месарош переїжджає до рідного міста Гайдудорог. Там він переховується від поліції, яка мала відправити письменника до суду. Через кілька місяців пише листа до Ужгородського університету із проханням взяти його на роботу викладачем. Через кілька тижнів Месарош отримав відповідь про те, що викладачем його взяти не можуть, але його призначили окружним суддею. Зумовлено це було тим, що більшість суддів з Ужгорода загинули у революційних боях, а ті, хто вижив, – були стратовані.
В Ужгороді Месарош почав багато писати. У 1850 році написав книгу “Історія росіян в Угорщині”. Був здивований, що в Ужгороді революція майже нікого не зачепила, але на Закарпатті всіх придушила російська армія. Загалом багато писав на тему відмінностей Ужгорода від усієї Угорщини.
21 квітня 1851 року Карой Месарош одружився з Амалією Коллар, якій на момент весілля було 17 років. У 1853 році Карой відкрив свою адвокатську контору, яка переросла у найкращу юридичну фірму у місті. На кошти з адвокатської діяльності Месарош купив землю та побудував будинок. Проте вже у 1856 році його колега Георгій Маркос доніс керівництву міста про минуле Месароша, а саме те, що він брав участь у Революції. Тоді закон забороняв займатися адвокатською діяльністю учасникам війни за незалежність, і контору було закрито.
Розчарувавшись у людях, Карой Месарош переїжджає із сім’єю до Відня. Ще через деякий час вирішує повернутися до Пешта, де знову працює редактором кількох газет. Але сім’я Месароша не бажала жити в столиці Угорщини і вирішила повернутися до Ужгорода.
У Ужгороді Месарош відстояв своє право бути адвокатом і повернув собі ліцензію. У 1860 році знову відкрив юридичну компанію, а вже через рік заснував газету “Kárpáti Hírnök”, в якій публікувалися юридичні матеріали, а також висвітлювалися зростаючі русинські національні рухи.
У 1865 році Месарош отримав можливість балотуватися до парламенту, але пройти до палати уряду не зміг. Крім того, знову Месароша почало турбувати здоров’я. Він зосереджується на написанні історії Ужгорода. Працював журналістом до самої смерті. Помер на Закарпатті 2 лютого 1890 року.