Зубний біль завжди викликає неприємні відчуття та негативні емоції. У сучасному світі технологій та медичного прогресу одна таблетка може впоратись із будь-якими стражданнями. Щоправда, так було не завжди. Лікування зубів за часів Київської Русі суттєво відрізнялось від сучасних методів. Наші предки не ходили до звичних стоматологій та не доглядали за ротовою порожниною. У своїх методах лікування використовували цілющі трави, амулети, повний місяць, розтоплений віск, срібло та навіть золото. Слов’яни навіть відвідували лікаря, якого називали «зубник». На теренах Закарпатської області зубний біль, як і всі на той час хвороби, лікували досвідчені знахарі, пише сайт iuzhhorod.com. Тому ми розповімо як саме розвивалась українська стоматологія та як наші предки лікували зуби.
Перші стоматологи
Під час правління київських князів на теренах Закарпатської області не було професійних стоматологій та лікарень, саме тому зубні захворювання лікували нетрадиційними методами. Дантистів серед слов’ян теж не було, але приїжджали професіонали із закордону. Проте працювали стоматологи лише при дворі князя, тобто звичайні селяни не могли собі дозволити похід до лікаря. Саме через це люди звертались за допомогою до місцевих знахарів, яких називали «зубниками» або «зубоволоками» (від слова «зубоволочення», яке характеризувало процес видалення зуба). Зазвичай всі вони використовували типові методи та лікували біль настояними травами, чаями та еліксирами.
Київські літописці неодноразово згадували про лікаря Агапія, який жив у XII столітті та вважається першим українським стоматологом. Щоправда, професійним дантистом назвати Агапія важко, адже своїм пацієнтам він виписував напої лише для зняття болю з чорної блекоти та кореня ірису. Лікувати карієс чи ставити пломби стоматолог-початківець, на жаль, не вмів. Проте, якщо чарівний настій не міг впоратись із болем, Агапій видаляв зуб пацієнта. Витягували зуби руками, залізними щипцями або за допомогою звичайної нитки. За видалення та лікування зубів доводилось дорого платити, тому селяни часто займались самолікуванням.
Докладні відомості про діяльність дантистів княжої доби описані у літописах, стародавніх книгах, рукописах, юридичних актах та статутах. Яскравим прикладом таких документів є збірник «Руська правда», який датується IX–XII століттями. У книзі вперше розповідається про процес затвердження медичної декларації з лікарем та умови оплати послуг стоматолога. А у “Ізборнику Святослава”, який написаний у XI столітті, містяться вказівки князя, де він закликає ченців надавати притулок у монастирях не лише заможним, а й бідним хворим. Монахи запрошували до селян лікарів та навіть оплачувати їхню працю. У літописі також вказані назви та детальні описи найпоширеніших на теренах Русі недуг, зокрема перераховані усі зубні захворювання.
Замовляння закарпатських знахарів від зубного болю
Найбільше мешканців Київської Русі турбував карієс, проте слов’яни вірили, що дірки у зубах прогризали черв’яки, яких вони вдихали разом з киснем. Зубний біль пов’язували із рухами хробака та його бажанням розширити нірку для майбутнього потомства. Зуби рятували від черв’яка чаклунськими замовляннями, лікувальними настоянками та розтопленим гарячим воском.
Закарпатці вірили у силу слова та могутність природи, саме тому надавали перевагу знахарським молитвам. Донині збереглись замовляння місцевих мольфарів від зубного болю:
- «Місяцю-князю, є в тебе три брати за горами, за морями й за лісами. Не п’ють, не їдять, їм ніколи зуби не болять. Хай буде й мені так»
- «Місяць на небі, заєць в полі, риба в морі. Коли вони зійдуться всі разом, тоді у раба Божого (ім’я) зуби заболять. Амінь!».
- «Місяцю, місяцю, де ти гуляв? – За горами, за лісами, там, де мертві лежать. Їх зроду зуби не болять, хай і в мене не болять».
Не випадково у замовляннях закарпатці використовували символ місяця, адже вони вважали, що якщо сісти навпроти молодого місяця, відкрити рот та молитись, можна дочекатись зцілення. Молитва мала бути щирою, а перебувати на дворі вночі доводилось дуже довго.
Чаклунство та цілющі трави
Жителі Київської Русі, які не могли собі дозволити похід до дантиста чи місцевого знахаря, займались самолікування. Селяни використовували народні рецепти з медичного посібника «Травник». Слов’яни навіть після хрещення Русі довго залишались прихильниками язичництва, тому під час медичних ритуалів використовували свої чаклунські здібності. Селяни варили настої з рослин, квітів та кори дерев. Полоскали ротову порожнину еліксирами щоранку та щовечора.
Карієс лікували за допомогою чистотіла та соку подорожника, а стоматит допомагав усунути звичайний мед. «Травник» рекомендував під час набряку у горлі та кровоточивості ясен пити відвар з дубової кори. Взагалі, листя та кора дуба найчастіше використовували під час проблем із ротовою порожниною. Наприклад, такий розчин з легкістю боровся із застудою та оперативно прибирав неприємний запах із рота. Настій чинив протизапальну та антибактеріальну дію на зуби, ясна та горло.
Язичники вірили, що при важких захворюваннях зубів потрібно зловити болотяну жабу, плюнути їй до рота та зачитати древнє заклинання. Після ритуалу ропуху відпускали, а хвороба з людського тіла нібито переходила до водяної жительки.
Також селяни вірили, що органи чуття між собою пов’язані, тому часто лікували зуби через ніс чи вуха. Оригінальним рецептом вважався мікс горобиного або воронячого посліду змішаний з маслом. Цією сумішшю мастили вухо з боку хворого ясна чи зуба та чекали, поки не стихне біль.
Пломбування та видалення зубів
Пломбували зуби у часи Київської Русі за допомогою воску, срібла та золота. Звичайним селянам дірку зуба латали розтопленим воском або оловом, а багаті пацієнти отримували золоті або срібні пломби. Але, варто зауважити, що після подібних методів лікування зуби доводилось видаляти. Перед операцією ясна натирали жаб’ячим послідом або жиром. Лікарі вважали, що такі мазі допоможуть подолати біль. Але бували пацієнти, які не могли впоратись з емоціями та сильно кричали. Таких клієнтів стоматолог бив колодою по голові, аби ті втратили свідомість. Після закінчення процедури ротову порожнину мастили смаженим мозком зайця, а полоскали ясна сечею.
Лікування зубів при монастирях
Слов’яни, що сповідували християнство, звертались за допомогою до ченців. Монахи були найдосвідченішими жителями Київської Русі, адже займались літописанням, перекладом іноземних книг, серед яких часто була медична література. Свої медичні знання та навички ченці застосовували у лікарнях при монастирях. Медична допомога надавалась усім охочим безкоштовно.
Монахи навіть проводили операції. Нариви у яснах видаляли за допомогою великого ножа та залізних щипців. Також ченці готували лікувальні настоянки від зубного болю та набряку ясен. Серед ченців було чимало стоматологів, терапевтів, педіатрів та хірургів. Завдяки їхній освіченості на теренах Київської Русі з’явились перші госпіталі, ліки та обладнання.
Медицина успішно розвивається, але іноді й зараз ми використовуємо стародавні методи лікування зубного болю. Наприклад, полоскаємо ротову порожнину під час запалення ясен розчином звичайної ромашки, а також можемо виривати зуб за допомогою лише однієї нитки. Але потрібно пам’ятати, аби не доводилось терпіти зубний біль, завжди треба дбати про гігієну, тричі на день чистити зуби та регулярно відвідувати стоматолога.