Віктор Ряшко — один із найкращих тренерів Закарпаття, а можливо і найкращий. Він пройшов кар’єру від футболіста і до тренера. Мав великі плани на майбутнє. Завжди робив ставку на місцевих футболістів. Та доля вирішила інакше і трагічна загибель тренера з великої літери перекреслила всі мрії, пише сайт iuzhhorod.com.
Початок футбольної кар’єри
Народився Віктор Ряшко 28 січня 1964 року у місті Мукачево Закарпатської області. Із самого дитинства майбутній футболіст та тренер закохався у футбольний м’яч та приходив дивитися на місцевих зірок. Так зароджувалася мрія — стати професійним футболістом.
Розпочинав свої перші футбольні шляхи у ФК “Трудові резерви” міста Львів. Там пройшов шлях від юнацького футболу і до дорослого. Грав на позиції півзахисника. Здебільшого допомагав захисту надійно тримати ворота в “сухості”, але не забув і за форвардів, які частенько отримували від Ряшка гольові паси. Така гра дозволяла Віктору Ряшку переходити на вищий рівень і стати повноцінно професійним футболістом.
Так, у сезоні 1982 року Віктор Ряшко став гравцем чернівецької “Буковини”.
Перший тріумф в чемпіонаті
Вісімнадцятирічний Ряшко одразу ж став основним гравцем “Буковини”. Тоді ж чернівецька команда виступала у Чемпіонаті УРСР. Якщо рахувати за престижністю, то це була так звана вища ліга України, яка давала право командам виходити на республіканський рівень і грати у чемпіонаті Радянського Союзу.
Вже після першого кола було зрозуміло, що “Буковина” буде боротися за призові місця, адже команда посідала другу сходинку із 32 очками. А вже у другому колі команда опинилася в лідерах і у підсумку завоювала золоті нагороди чемпіонату УРСР.
Віктор Ряшко грав на позиції півзахисника і вийшов у стартовому складі 24 рази. Крім цього відзначився одним результативним ударом. За статистикою на рахунку Ряшка ще вісім гольових передач.
Завдяки чемпіонству “Буковині” потрібно було зіграти перехідні матчі за вихід у Першу союзну лігу, де суперником став могилівський “Дніпро”. Команда із Чернівців програла стикові матчі, а Віктор Ряшко був запрошений у новий клуб.
Республіканський рівень і найбільше досягнення
Ряшко не вийшов на союзний рівень із “Буковиною”, але опинився на тому ж рівні із тернопільською “Нивою”. На той час команда базувалася у Бережанах, адже стадіон у Тернополі був на реконструкції. Команда ж виступала у другій союзній лізі.
Молодий Віктор Ряшко одразу ж займає місце в основному складі й з новим футбольним клубом будує собі ім’я в радянському футболі. Та не дивлячись на те, що Ряшко демонструє хорошу гру, у підсумку клуб займає місця в середині таблиці. До прикладу у тому ж 1983 році команда посіла лише 13 сходинку, а у наступному сезоні була сьомою.
Лише у 1987 році Ряшко у складі тернопільської “Ниви” здобуває нагороди, адже команда посіла другу сходинку у другій союзній лізі. На той час Віктор Ряшко зіграв за тернопільців 111 матчів та забив 6 голів.
Завершив кар’єру молодим
Історія в тернопільській “Ниві” підійшла до завершення. Невідомо, із яких причин Віктор Ряшко кілька місяців лишається без футболу. Потім вже почали з’являтися чутки, що футболіста змучили травми.
У 1989 році Віктор Ряшко потрапляє до заявки друголігового клубу “Кремінь” із Кременчука. Там гравець проводить шістнадцять матчів у основному складі і вирішує з професійним футболом зав’язати.
В тому ж році переїжджає в рідне місто Мукачево, де грає за аматорський клуб “Приладист”. Паралельно погоджується на пропозицію головного тренера Степана Марусинця очолити юнацьку команду і розпочати тренерський шлях.
У 1993 році стає граючим тренером в обласній команді “Карпати” Мукачево, на чому і завершує футбольну кар’єру.
Молодий тренер для обласних команд
Попрацювавши з юнаками, вже тренером Віктор Ряшко зацікавив представників берегівського новоствореного клубу СК “Лінет”. Точніше в Берегові це був такий собі ребрендинг, адже “Лінет” прийшов на заміну ФК “Віжибу”.
Саме в 90-х берегівський футбол почав набирати неабияких обертів. У 1996 році команда “Віжибу” стала володарем кубка області, а вже з “Лінета” Віктор Ряшко зробив справжню цукерку з закарпатського футболу.
Хоча у 1998 році при повному передбачені чемпіонства у кубку області Ряшко фінальний матч програв рідному Мукачеву, але це вже стало для тренера історією, адже його запросили тренувати головну команду Закарпаття.
ОСК “Закарпаття” – перша поява
Створивши боєздатний колектив у Берегові, Віктора Ряшка запросили тренувати ужгородське “Закарпаття”. Команда тоді перебувала у Другій лізі України. І перед тренером було завдання вивести команду у Першу лігу.
Віктор Ряшко одразу ж запросив кілька гравців із СК “Лінет”. Тренер вірив у своїх футболістів і знав, що не дарма вони були кращими в обласному чемпіонаті. Крім цього у тренера була політика — виховувати місцевих футболістів.
Ужгородська команда розпочала вигравати матч за матчем і згодом стала одноосібним лідером ліги. У кубку країни команда також справилася із поставленим завданням і пройшла перші два етапи.
Вже у кінці сезону команда святкує своє чемпіонство, а Віктор Ряшко робить собі ім’я тренера в історії українського футболу.
У новому сезоні Віктор Ряшко готує команду до Першої ліги. Там, команда ледь-ледь рятується від вильоту і посідає чотирнадцяту сходинку. Ряшко лишається тренером і вже через рік доводить, що робота не пройшла дарма, адже команда здобуває другу сходинку в чемпіонаті, а у підсумку і вперше виходить до Вищої ліги України.
Незрозуміла відставка
У той час інформацію люди не могли дізнатися з інтернет-ресурсів. Та й оперативність могла бути лише на рівні спортивних газет, які виходили раз на тиждень. Більшість вболівальників, мабуть, так і дізналися про нового тренера “Закарпаття”. Ним став Юрій Калитвинцев, а от Віктор Ряшко лишився в тренерському штабі на посаді тренера команди.
Якщо ж аналізувати те, що у 2001 році ФК “Закарпаття” перетворився на клуб, який обкатував молодих гравців “Динамо”, то лише цей чинник міг дати чітку відповідь щодо усунення головного тренера Віктора Ряшка з посади головного тренера. Керівництво закарпатського клубу просто злякалося підвищення в класі й за допомогою звернулося до київського клубу. “Динамо” відрядило до Ужгорода низку молодих гравців, а також і тренера, якому довіряли.
Київська молодь “Закарпаттю” не допомогла. Клуб вилетів із Вищої ліги з останнього місця. Юрій Калітвінцев з клубу пішов так само, як і пішли орендовані футболісти.
ОСК “Закарпаття” – друга поява
Справедливо вчинили із тренером Ряшком чи ні, керівництво клубу не задумувалось і запропонувало очолити керманичу клуб знову. Віктор Ряшко був справжнім патріотом клубу і прийняв пропозицію. Клуб розпочав роботу над повним перезапуском. В команді з’явилися молоді футболісти.
Перший сезон після вильоту команди не дав плідних результатів. Ужгородське “Закарпаття” посіло лише сьоме місце у футбольній першості. Клуб знову поповнюється новими гравцями. Серед них легендарні Мирослав Бундаш та Михайло Кополовець. Крім цього в команді з’являються Михайло Гурка, Володимир Корнутяк та Олександр Когутич.
Віктор Ряшко дає можливість і іншим закарпатцям проявити себе. Голкіпер Володимир Овсієнко, польові гравці Василь Кобін, Іван Білак, Владислав Микуляк та Матвій Бобаль — це усі закарпатські футболісти. За весь час існування закарпатського клубу це був “найрідніший” склад клубу, який виходив у Вищу лігу.
Ряшко повторив свій тріумф і зробив навіть більше, бо, крім виходу в елітний дивізіон України, він ще й переміг у футбольні першості країни. У Вищій лізі команда також перевищила всі свої сподівання і посіла 12 місце із 16 клубів.
Поганий старт і відставка
У сезоні 2005-06 на команду Ряшка чекало багато змін у складі. “Закарпаття” залишили провідні футболісти. Серед них і лідери клубу. Гравці, яких було запрошено в клуб, не були тієї якості, аби нав’язувати конкуренцію іншим, а це означало одне — колективу буде важко.
За перші шість турів команда Ряшка зіграла двічі внічию та чотири рази програла. Таке становище не влаштовувало керівництво клубу і тренера звільнили з посади. До слова, той сезон “Закарпаття” провалило і з новим тренером Петром Кушликом, і у підсумку команда вилетіла з Вищої ліги.
Продовження кар’єри й трагічна ДТП
Після відставки Віктор Ряшко допомагав місцевому ФК “Мукачево” в чемпіонаті області. Далі був запрошений у друголігову тернопільську “Ниву”, де свого часу був основним футболістом. Тернопільську “Ниву” Ряшко виводить до Першої ліги, але в наступному сезоні вилітає з неї. У 2010 році стає тимчасовим головним тренером в ФК “Львів”, а потім зосереджується на роботі функціонера.
Попрацювавши кілька років спортивним директором ФК “Говерла” Ужгород, Віктор Ряшко вирішує повернутися у тренерство. Очолює основну команду нового клубу МФА “Мункач”. Там проводить два сезони й готується до третього. Будує плани в роботі з молоддю та стратегію на вихід на професійний рівень.
Та статися цьому не судилося. 19 липня 2020 року Віктор Ряшко трагічно загинув в дорожньо-транспортній аварії поблизу Мукачева.