Дивовижні місцини Ужгорода не закінчуються, старанно приховуючи від людей не менш вражаючі історії, а ми в свою чергу не перестаємо розповідати їх вам. Тому сьогодні поговоримо на сайті iuzhhorod.com про астрономічну обсерваторію, захопливу та, здавалося б, фантастичну, яку справді не так і важко віднайти. Та про все згодом, а в цей момент приготуйтеся дивуватися та, як зазвичай, пізнавати щось нове.
Історія виникнення обсерваторії
Можливо, ви бували в районі Кальварії? Так-от, ймовірно, ваш зацікавлений погляд зосередився на споруді, яку минулий час і зеленистий плющ ретельно намагаються сховати подалі від людських очей. Тільки от розташована вона біля самісінького кладовища. На перший погляд, дивина, чи то пак збіг обставин. Але, із власного досвіду можемо вас запевнити, це дуже рідко є правильним припущенням.
Становлення комуністичного режиму на теренах нашої держави принесло чимало руйнівного та подекуди ще й якого безглуздя. Таким чином із прекрасної римо-католицької церкви утворився спочатку склад, а згодом лабораторія космічних досліджень. 1957 рік в СРСР взагалі можна вважати знаковим, адже саме тоді таких установ було створено декілька десятків з метою спостережень за штучними супутниками Землі.
Ризька, Звенигородська та, звичайно, Ужгородська стали найвидатнішими науково-дослідницькими організаціями, спеціалізованими на астрономічній тематиці, яку доти не розглядав ні один подібний підрозділ. Цікавинкою є й те, що обсерваторія в Ужгороді здобула беззаперечний міжнародний авторитет завдяки відслідковуванню першого штучного супутника Землі. Студенти та викладачі фізико-математичного факультету УжНУ під керівництвом Мотрі Братійчук, спостерігаючи за ШСЗ, нанесли на карту зоряного неба траєкторії руху.
Детальніше про діяльність Мотрі Братійчук
Впевнено можемо сказати, це саме той випадок, коли людина повністю віддана власній справі. Жінка впродовж 44 років свого життя була керівником лабораторії космічних досліджень, а на її честь назвали цілу планету.
Обладнанням, зокрема надпотужним телескопам, установа також поповнилась завдяки зусиллям Мотрі. Як зазначає Віталій Єпішев – послідник справи Братійчук, досліджуючи близький космос та закономірності руху ШСЗ, жінка відкрила в собі організаторські здібності й неабияку силу раніше отриманих знань, якими вона так вміло скористувалася.
На фото, наведеному нижче, ви можете спостерігати прекрасну Мотрю Василівну Братійчук, яка прославила Ужгород де-факто на весь світ:
Вона та, хто гуртувала біля себе студентів, радо передавала все, що знала сама, а також розвивалася разом із ними. Таким чином, у 1969 році Станція оптичних спостережень набула нового, безсумнівно, крутого статусу Лабораторії космічних досліджень, а головне ще більше привернула увагу молоді.
Тож Віталій Єпішев став одним із таких студентів, який, навчаючись на 2 курсі, прийшов сюди, а вже у 1966 році почав тут же працювати лаборантом.
У той же час спеціальні фотокамери під супутники, що з’явились де-факто найперше з усього СРСР в Ужгороді, дали змогу брати участь у проєкті США “Стандартна Земля”. Тому, сміливо можна заявити, внесок Ужгородської лабораторії у вивченні грушоподібної форми нашої планети теж є немалим. Це був по-справжньому переломний момент, коли про могутність обсерваторії в Ужгороді та її наукових кадрів дізнався весь світ.
Лабораторія космічних досліджень, як ви помітили, славиться як вітчизняними, так і закордонними ділянками спостереження, а, маючи розроблені комплексні методики, зокрема поляризаційні, фотометричні, позиційні й лазерні, здатна до виконання різноманітних завдань. Отож, не є дивним звернення інших країн за допомогою до Ужгорода.
Розпад Радянського Союзу став особливо важким для багатьох державних структур. Значне фінансування припинилося, наука фактично все більш знецінилася і навіть така потужна обсерваторія добряче відчула все те на практиці. Ці причини відобразилися на стані будівлі, який можна вважати аварійним, нестачі елементарного обладнання, на яке витрачати кошти не дуже й прагнуть. Хоча, як повідомляють спеціалісти, ще не все втрачене й відродити минуле значення лабораторії більш ніж реально. Тож, можливо, ми застанемо нову епоху розквіту науки в нашій прекрасній незалежній Україні.