Медики – герої сучасності, адже щодня вони стикаються з викликами, труднощами та навіть віч-на-віч зі смертю. Наприклад, в умовах війни українські лікарі роблять неможливе: проводять складні операції під обстрілами, в укриттях та на полі бою. Всупереч страху, болю та поганому самопочуттю, вони завжди намагаються врятувати своїх пацієнтів. В умовах коронавірусу, який був не так давно, лікарі щодня контактували з хворими, ризикували своїм здоров’ям та життям, але за жодних умов не відмовлялись допомагати. Так, лікувати – це їхній обов’язок, адже вони давали надважливу клятву Гіппократа, проте уявіть на хвилинку, наскільки складно працювати в таких умовах. Зараз лікарі мають новітні технології, унікальні медичні препарати, захисні костюми та комп’ютерну техніку, а ще сотню років тому у медиків не було практично нічого, але проблеми, віруси, бактерії, пошесті чатували завжди, пише сайт iuzhhorod.com. Відомий лікар із Закарпатської області Андрій Новак у свій час також стикнувся з неабиякими зовнішніми труднощами світу. То як медику вдалось врятувати земляків від епідемії холери?
Життєпис
Андрій Новак народився 21 листопада 1849 року у селі Руське Поле, Тячівського району, Закарпатської області у родині середнього землевласника. Юнак був дев’ятою дитиною у сім’ї. Навчався у Тячівській початковій школі, а середню освіту здобував у гімназіях Мукачева, Ужгорода та Сотмара. Згодом вступив до Будапештського університету на медичний факультет. А уже у 1872 році успішно закінчив навчання, отримав відзнаку та диплом офтальмолога, акушера-гінеколога та хірурга. Саме у цьому році Андрій Новак повернувся додому та разом з місцевими лікарями намагався знайти способи боротьби з епідемією холери.
У 1874 році Андрій Новак заснував лікарню в Ужгороді та успішно очолював її аж до 1920 року. У цей же рік він створив першу акушерську школу, яка щороку випускала майже сотню висококваліфікованих кадрів, проте навчальний заклад довелось закрити у 1890 році. Окрім професійної та освітньої діяльності, активно підтримував просвітницький рух. У 1883 році місцеві медики успішно впорались з вірусом холери, а за неабиякі досягнення Андрія Новака призначили молодшим лікарем головної лікарні, а через рік головним лікарем-практиком. Коли медик вперше отримав омріяну посаду керівника, то медичний заклад складався лише з чотирьох приміщень. З 1883 року завдяки праці Андрія Новака місткість зросла до двохсот стаціонарних місць. Це було неабияке досягнення, адже навіть провідні лікарні Австро-Угорщини не мали стільки палат.
У роки Першої світової війни Андрій Новак прийняв рішення долучитись до діяльності Червоного Хреста та підготувати сотню цивільних медсестер. Також у цей час він став головою Законодавчої комісії охорони здоров’я Ужанського комітету, головою Ужанського відділення Державного лікарського об’єднання, одним із членів Угорського товариства медиків та натуралістів. За всю свою медичну кар’єру, Андрій Новак написав та опублікував десятки статей та досліджень на тему охорони здоров’я та дві окремі монографії. Також саме у цей період акушерська школа отримала статус інституту. У стінах навчального закладу навчались жінки з усіх сусідніх комітатів, зокрема Собалча, Сотмара та Земплина, але серед студенток було багато й українок.
До останнього Андрій Новак горів своєю справою, та навіть залишивши посаду головного лікаря, продовжував навчати студентів. Останні дев’ять років свого життя він провів у стінах власного будинку, що розташований на вулиці Собренецькій, 14. Андрій Новак сильно хворів та помер у 1940 році на дев’яностому році свого життя.
Епідемія холери
Остання хвиля холери спалахнула у Закарпатській області 14 вересня 1872 року та вирувала цілих два роки. Аби побороти масовий вірус, окружний медичний начальник округу Вікентій Наймет від імені влади Угорського королівства відправив найкращих медиків до Ужгорода. Серед професіоналів був й Андрій Новак. Щоправда, ходили чутки, що він й сам в цей час хворів на холеру. Чоловіка турбувала пневмонія та кровохаркання, а його легені наповнювались кров’ю та не могли добре функціонувати.
“Холерні бунти” принесли до нашого краю смерть. Варто знати, що недугу викликають бактерії, що потрапляють в організм людини через воду або їжу. Також хвороба може поширюватися від людини до людини. Аби захворіти, достатньо лише торкнутися їжі чи будь-якої поверхні брудними руками. Коли закінчується інкубаційний період, хворого починає мучити блювота та діарея. Біль настільки сильний, що за короткий час пацієнт “висихає” до смерті…
Холера чатувала на теренах Закарпаття не вперше, тому лікарі проаналізували помилки своїх попередників та усвідомили, що побороти хворобу може звичайна гігієна. Чиста питна вода, термічна обробка, часте миття рук, вологе прибирання, свіже повітря та дезінфекція поверхонь – стали ключовими чинниками, які дозволили медикам стримати епідемію, а згодом і успішно її побороти.
У роки епідемії населення скоротилось у рази та лише за шість років після її успішного подолання досягло колишнього рівня.
Ушанування пам’яті
Андрій Новак вписав своє ім’я в історію розвитку української медицини, його вкладу у розвиток закарпатських лікарень неоціненний. Аби увіковічити пам’ять про легендарного медика, міська влада у 1905 році перейменувала Лікарняну вулицю на провулок Андрія Новака. Уже наступного року цю назву нанесли на нові карти Ужгорода. Ще у 1890 році лікаря відзначили орденом Франца Йосифа I. У 1917 році в Ужгороді Андрію Новаку надали почесне звання довічного громадянина міста над Ужем. У 1923 році у місті встановили меморіальну дошку з чорного мармуру, де золотими літерами викарбувані слова вдячності лікарю за громадську та професійну діяльність руською, чеською та угорською мовами. На бетонному меморіалі при центральному вході у медичний заклад виписані цифри “1913″, саме вони символізують пам’ять про Андрія Новака.
У 2003 році колектив медичного закладу зібрав кошти для встановлення бюста Андрія Новака у сквері обласної клінічної лікарні. Роботу виконав скульптор Михайло Михайлюк. 25 липня 2008 року постановою Кабінету Міністрів України було прийнято рішення, аби Закарпатська обласна клінічна лікарня мала ім’я місцевого медика, а саме Андрія Новака.
Цікаві факти
Щороку до дня народження відомого медика Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака проводить зустрічі медичного колективу «Новаківські запитання», де обговорюються важливі проблеми.
24 грудня 2007 року у місті заснували фонд імені Андрія Новака та відкрили музей історії української медицини нашого краю на базі обласної лікарні.
16 травня 2016 року відкрили ще одну меморіальну дошку на стіні будинку, в якому раніше мешкав Андрій Новак разом зі своєю родиною.
Портрет Андрія Новака та герб лікарні нанесли на емблему та імпровізовану медаль.
Лікар – це надзвичайно важлива, але водночас важка професія, яка потребує сили, витримки, стійкості та мужності. Усі медики викликають почуття поваги, адже у будь-яких умовах дбають про здоров’я нації. Лікарі допомагають людям покращити якість життя, зберегти здоров’я та відновити емоційний стан. Медики – це справжні герої, які служать людству з великою самовідданістю та любов’ю, попри усі виклики світу та негаразди у суспільстві. Ми маємо пам’ятати історію, згадувати успіхи наших предків та пишатись мешканцями нашого краю.