Немає більш неоднорідного діалекту в українській мові, ніж закарпатський. Але чи варто цьому дивуватися? Ви лише подумайте, скільки мов на нього вплинули! У сьогоднішніх закарпатців стільки архаїзмів, незвичайних звуків, специфічних словоформ і лексичних діалектизмів, що робить їх говір найскладнішим для розуміння серед носіїв української літературної мови. Тож дослідімо це унікальне мовне явище на iuzhhorod.com.
Як розвивався закарпатський діалект і роль запозичень
Закарпатський діалект (говір або наріччя) – один із найархаїчніших діалектів в Україні. Його неоднорідність пояснюється близкістю до кордону та перебуванням у складі різних країн, відтак мова кожної з них вплинула на ту, яку ще деколи називають русинською. Щоправда, інші мовознавці відокремлюють русинську мову від сукупності закарпатських говірок, а позаяк це питання неоднозначне, ми не будемо заглиблюватися в ці нетрі.
Найбільше в закарпатському діалекті запозичень з мадярської мови, бо за кілька століть до нашого часу територія сучасного Закарпаття найдовше перебувала саме в складі Угорщини, влада якої до того ж дуже активно насаджувала свою культуру. Також місцеве наріччя зазнало впливу румунської, російської, чеської, словацької та польської мов. Але кількість таких запозичень дуже різниться від села до села і від міста до міста, як і кількість специфічних діалектизмів.
Вважають, що близький до сучасного говір зі слов’янською основою, почав розвиватися у 14–15 століттях, у 16–17-му він ще активно видозмінювався, а у 18-му – сформувався. Мається на увазі, що діалект був зафіксований письмово завдяки розвитку літератури.
Чотири групи говірок на Закарпатті
«Кожне сільце має своє слівце», – говорить українське прислів’я, і саме не Закарпатті це відчутно як ніде. Закарпатські говірки формувалися за долинами річок, які на гідрографічній карті нагадують гребінець. Позаяк місцеві мешканці мали природні бар’єри у вигляді гір і річок, мало комунікували між собою. Тож не дивно, що в кожного місцевого говору виокремлювалися лексичні, фонетичні й морфологічні особливості. Тому можна вважати, що саме річки Тересва, Теребля, Ріка, Боржава, Латориця, Уж є матерями багатьох говірок, яки поділяють на чотири головні групи:
- Мармороський. Тут збереглося найбільше елементів праслов’янської мови, подекуди навіть із часів білих хорватів і Болгарського царства.
- Боржавський. Теж доволі архаїчний говір, але з більшим впливом волинського та подільського наріч.
- Ужанський. Цей діалект найбільш строкатий з усіх закарпатських. Відчутно словацький, лемківський, бойківський вплив.
- Верховинський. Це північне наріччя пізнішої формації, яке утворилось, зокрема, під впливом бойків.
Далі поговоримо конкретніше про відносно спільні риси для багатьох місцевих говірок.
Відмінності закарпатської мови
Закарпатський діалект і, зокрема, її ужгородський різновид найбільше відрізняється від літературної української мови. Це помітно особливо по фонетиці і трохи менше – по морфології та особливостях різних частин мови.
Фонетика
Вимова голосних тут дуже специфічна. Звук е перед приголосними часто звучить як и: овиць (замість овець), жминька (жменька). В ужанських і мараморських говірках звук і в закритому складі має властивість перетворюватися на у: кунь, вул, принюс. У боржанських може бути трохи інший звук, який ми передали б буквою ю: кюнь, вюл. А от верховинська вимова буде ідентичною сучасній літературній: кінь, віл, приніс.
Русинські говірки мають також звук [ы], схожий на відповідно написаний російський, але не ідентичний йому. Він відрізняється від також наявного в діалекті звуку [и] (як звичайний український), іноді туристи їх можуть переплутати на слух, але тоді ймовірні непорозуміння:
| Закарпатські слова | Значення в літературній мові |
| быти | бути |
| бити | бити |
Початкове о може звучати як у: уповісти.
Приголосний перед і може звучати в деяких словах твердо, як перед и: синий, біли (замість синій, білі).
Звук л тут є трохи пом’якшеним, альвеолярним, наближаючись до європейського. А р, на відміну від подільського діалекту, частіше, ніж ми звикли, має м’якість: типирь (тепер). Якщо після в або м іде йотований голосний, можуть звучати м’які н або л: мнякий, здоровля, що характерно і для деяких інших діалектів. А унікальною особливістю фонетики закарпатського діалекту є злиття кількох різних звуків в один довгий: челлений (замість червлений), пуннимати (піднимати).
Морфологія
Тут усе набагато простіше й звичніше для більшості українців, але нюанси є. В іменниках другої відміни в давальному відмінку часто зустрічається закінчення -ови, -еви. У місцевому відмінку зустрічається давня флексія -и (наприклад, на вогни).
Орудний відмінок однини, подібно до деяких прикарпатських говірок, набуває форми з -ом, -ов: за горов, зі старостом тощо. Родовий відмінок множини деколи має ще більш незвичні флексії: грішникох, грібув (грішників, грибів).
Прикметники, які утворюють вищий ступінь порівняння, можуть утворюватися за допомогою частки май: май високий, май вкусный.
І ще деякі особливості місцевої морфології ви без проблем знайдете на скриншоті з субтитрами з альтернативної пародійної закарпатської озвучки мультфільму «Сімпсони»:
Відмінності в частинах мови
Найбільш незвичайні в закарпатців займенники:
- тото, се, сяк;
- му – замість його, ті замість твоє, ти замість твій;
- туй – замість тут;
- інтуїтивно зрозумілі кіко, тіко, кулько, нич.
У сполучниках теж бачимо велику кількість незвичних:
- айбо – але, проте, однак;
- кидь – якщо, коли;
- ци – чи;
- авадь – або.
Серед часток найбільш характерна – лем, яка навіть дала назву народності, що проживає на заході Україні, лемкам. Значення: лише, тільки, просто.
Прислівник «тепер» може звучати як типирька або теперкы. Серед прийменників виділимо ги – як, наче.
Дієслова можуть звучати і так, як ми звикли, і набувати екзотичних форм на кшталт маву (маю), полюбиме, були-сьте, ходили-сьми, жиєми, кохаєми, полюбиме. У зворотних дієсловах частка -ся відділена від основного слова і може стояти перед ним, навіть на відстані: ся здибали, ся вона робит.
Лексика: короткий словник закарпатських діалектизмів
Але багатьох цікавить саме лексика закарпатців, яку доволі важко зрозуміти гостям з інших областей. Тому далі на вас чекає невеличкий словник закарпатських діалектизмів, який ми поділимо на групи.
Словакізми:
- гудаки – музиканти;
- гвара – розмова;
- ґорсик – жіночий верхній одяг.
Мадяризми:
- маржина – худоба;
- босорканя – відьма;
- цімбор – товариш;
- оболок – вікно;
- чічка – квітка (корінь, імовірно, тюркський).
Слова румунського походження:
- нанашко – хрещений і весільний батько;
- сарака – бідолаха;
- жинтиця – сироватка.
А ось лексеми з німецької мови, які прижилися на Закарпатті:
- штрімфлі – шкарпетки;
- ташка – сумка;
- крумпля – картопля.
Подібні слова можуть бути також в угорській мові, але їхнє походження все ж вважається німецьким.
А ось поширені в закарпатському діалекті слова, деякі з них є архаїчними:
- потятко (або потя) – пташка;
- парадички – помідори;
- хижа (або хыжа) – хата;
- шваблики – сірники;
- топанки – туфлі;
- барацки – абрикоси;
- фігльовати – жартувати;
- сиринча – щастя;
- дзямиґа – товкач для душіння винограду;
- таркелянка – горілка з винограду, палинка – з фруктів;
- челядник і челядиня – чоловік і жінка;
- фрас – чорт.
Картоплю тут можуть називати ріпою і булею (крумплю вже згадували), сумку – тайстрою, саквою, раничкою. А як називають кукурудзу, видно з відомої пісні гурту «Чаламада» – «Кукурудза, тингириця, мелай».
І, звісно, можна було б ще довго продовжувати, але всього відразу не вивчиш. Ліпше приїдьте на Закарпаття та ся зануряйте в міснове говорення.